Високий представник Жозеп Боррель про новий геополітичний порядок денний на Мюнхенській конференції з безпеки

Виголошена версія може відрізнятися!

Новий геополітичний порядок денний. Якби 50 місяців тому, коли я заступив на посаду, хтось запитав мене: «Яким буде ваш новий геополітичний порядок денний?», я б точно не відповів: «У мене буде пандемія, у мене буде війна в Україні, у мене буде війна в Газі». Нічого з цього не було передбачено. Отже, яким буде новий геополітичний порядок денний? Я не знаю.

Але давайте поговоримо про те, з чим нам вже довелося зіштовхнутися. Порядок денний формують події. І найважливіші події сьогодні пов'язані з трьома географічними аспектами, а саме Україна, Газа та Глобальний Південь. І функціональним та структурним питанням є оборона.

Із трьох географічних викликів перший – це Україна. Тут нам доводиться мати справу з трьома викликами.

По-перше, ми повинні продовжувати надавати військову та економічну підтримку України більше та швидше. Ми повинні усвідомлювати, що це довга і надзвичайно інтенсивна війна, де кількість жертв зростає з обох сторін, і де технології з неймовірною швидкістю визначають результат війни.

Кілька днів тому я був в Україні, у Києві. Я мав нагоду відвідати заводи з виробництва безпілотників. Безумовно, майбутнє цієї війни буде визначатися безпілотниками та, зокрема, масовим застосуванням штучного інтелекту на полі бою.

Це буде війна нового типу, де ми побачимо окопи Першої світової війни разом зі штучним інтелектом «Зоряних воєн». І я хочу привернути увагу наших європейських міністрів до цього важливого питання. Ми говоримо про боєприпаси, і зрозуміло, що стандартні боєприпаси є надзвичайно важливим питанням. Президент Володимир Зеленський говорив про це, і ми зобов’язалися виготовляти більше і швидше. Це не тому, що нам бракує потенціалу, а тому, що нам не вистачає фінансування. Однак, ми повинні дивитися вперед, враховуючи нові умови війни.

По-друге, ми повинні посилити та надати Україні безпекові зобов'язання. Країни-члени ЄС роблять це, ми також намагаємося це робити. Але найважливішим зобов'язанням у сфері безпеки для України є її членство в ЄС. Це зобов'язання, яке ми взяли на себе щодо України. Європа буде іншою з Україною в її складі. Саме це активізувало весь процес вступу, і ми повинні продовжувати виконувати це зобов'язання.

Третій виклик полягає у тому, щоб ми підготувалися до тривалогу періоду напруженості у відносинах з Росією. Росія може піддатися спокусі посилити свої політичні та військові провокації проти країн НАТО. Отже, посил чіткий: перед нами постала «російська проблема», і для нас це величезний виклик. Для цього наші військові зусилля мають бути постійними, у співпраці з ключовими партнерами, такими як США. Але ми повинні розглядати різні сценарії щодо того, наскільки США будуть залучені до європейської безпеки.

На Близькому Сході ми повинні просувати комплексне політичне рішення, яке включатиме не лише Газу, але й Західний берег річки Йордан.

Ми багато говоримо, але не достатньо про ситуацію на Близькому Сході. І я здивований, що всі говорять про закінчення війни в Газі. Так, ми повинні завершити війну в Газі, але ніхто не говорив багато про Західний берег річки Йордан. А Західний берег є справжньою перешкодою для реалізації рішення дві країни для двох народів.

Ситуація на Західному березі ускладнюється. Починаючи з 7 жовтня, рівень насильства проти палестинців постійно зростає. Він і до цього був дуже високим. І якщо зараз Агентству ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт на Близькому Сході (UNRWA) доведеться припинити підтримку палестинського народу на Західному березі річки Йордан, ми можемо опинитися перед ще потужнішим вибухом.

Питання полягає у тому, чи має Європа політичний простір для реалізації рішення дві країни для двох народів? Я думаю, що так. Але для цього нам потрібно бути більш об'єднаними. Якщо ми хочемо грати геополітичну роль у цьому питанні, ми повинні бути більш згуртованими, як у випадку з Україною, де наша єдність, за винятком, можливо, однієї країни, є вражаюча. Але я бачу, що у цьому питанні існує розпорошеність підходів і багато країн-членів хочуть грати у власну гру.

Нам потрібно, щоб США були не лише на нашому боці, але й підтримували ініціативу арабів. Ми багато дискутуємо з арабами і чекаємо на пропозицію з іншого боку, яку європейці могли б підтримати і реалізувати рішення дві країни для двох народів. Ми говоримо про це вже 30 років, але не робимо нічого, або майже нічого для того, щоб це стало реальністю. А без цього не буде миру на Близькому Сході. Без чіткої перспективи для палестинського народу не буде миру на Близькому Сході, і безпека Ізраїлю не буде забезпечена лише військовими засобами.

І третій географічний виклик це – Глобальний Південь. У них своя динаміка, але, без сумніву, війна в Україні та в Секторі Гази надзвичайно збільшила політичний вагу Глобального Півдня для нас. І ми повинні уникати підходу "Решта проти Заходу".

З початком війни в Газі цей новий геополітичний сценарій різко зміцнив становище Росії. Вони дуже вдало використовують наші помилки.

Вони звинувачують нас у подвійних стандартах. Це те, на що ми повинні відповідати, і не лише гарними словами.

Зрозуміло, що коли вітер віє проти Заходу, то він і віє проти нас. І ми повинні виграти битву наративів, як на Близькому Сході, так і в Україні. Це різні війни, з різними причинами та приводами, але вони є війнами за територію. Нам казали, що географія більше не має значення. Ні, вона має значення. Ці війни є класичними війнами народів, які борються за свою землю.

Буде порушено багато тем, але щодо цих трьох викликів, які ми будемо обговорювати, декілька слів про безпеку та оборону. Два роки тому, ми запустили «Стратегічний компас» (оборона стратегія ЄС), і я сказав: Європа в небезпеці. Ніхто не звернув на це уваги. Тепер про це говорять усі. Всі говорять про безпеку та оборону, комісара з питань оборони, оборонні структури, оборонні закупівлі, оборонну промисловість... І це правильно. Це не зарано. Ми пережили довгий період мовчазного роззброєння в Європі. Ми поступово втрачали військовий потенціал. Наша промисловість зменшувала свої потужності.

Зараз вона зростає. За рік, потужності нашої промисловості зросли на 40%. Цього недостатньо, але принаймні ми на хорошій швидкості. Ми не зможемо відігравати геополітичну роль, якщо не можемо себе захистити. І це починається з промисловості, а «оборонна промисловість» є важливою, хоча вона відрізняється від оборони. Оборона є виключною компетенцією країн-членів.

Саме країни-члени мають армію. Саме країни-члени мають оборонний потенціал. І ми повинні зробити так, щоб вони краще працювали разом, щоб мати більшу сумісність, більшу координацію і спроможність запускати місії разом. Не для того, щоб мати «європейську армію», а для того, щоб мобілізувати наші армії і протистояти викликам, так як разом ми можемо зробити це краще.

Під час мого перебування на посаді я започаткував сім цивільних і військових місій Спільної безпекової та оборонної політик. Мій попередник запустив лише одну. Наступного понеділка ми запустимо ще одну місію у Червоному морі, щоб забезпечити безпеку судноплавства в цих районах. Отже, якщо ми хочемо бути геополітичним гравцем, ми повинні мати засоби для цього. А засоби починаються з потужної обороноздатності. Принаймні, вони починаються з потужного оборонного промислового потенціалу.

Дуже дякую.

Запитання та відповіді

Чи вірите Ви, що ЄС матиме можливості, напрацювання, політичну волю для того, щоб завоювати довіру?

Важливо не те, у що я вірю. Це не питання переконань. Це питання наявності волі. І моя робота полягала, полягає і буде полягати у тому, щоб принаймні протягом наступних десяти місяців дати країнам-членам зрозуміти, що вони повинні діяти разом, швидше і краще. Три ключові слова: разом, швидше і краще.

Якщо вони не діятимуть разом, вони будуть слабшими. Але спільна робота займає надто багато часу. Для того, щоб змусити їх працювати разом, потрібно дотримуватися певних процедур, досягти одностайності. На все це потрібен час. Тож ми повинні одночасно мати можливість виділяти фінансування, проявляти волю, змінювати процедури і розуміти, що ми перебуваємо у воєнній ситуації. Я не думаю, що ми це розуміємо.

Я не думаю, що люди на найвищому політичному рівні, на проміжному рівні та на рівні громадськості розуміють, що ми перебуваємо в ситуації, яка вимагає зовсім іншого режиму та підходу. Це не просто «Так, ми зробимо це, але давайте розглянемо це на засіданні Ради міністрів закордонних справ, наступного місяця». Ні, через три місяці все буде вирішено на полі бою.

Ми не можемо чекати на «давайте подивимося, що відбудеться на європейських виборах; давайте подивимося, ми ще не дійшли туди; ми хочемо знати більше деталей...". Це для іншого виміру політики. У цій ситуації люди повинні бути набагато гнучкішими, більш відданими та ближчими до справи. У нас багато стратегій, але мало дій.

У  своєму виступі ви сказали «Якщо ви не можете захистити себе, ви не заслуговуєте на довіру». Багато говорять, наприклад, про комісара з питань оборони. Чи вважаєте ви, що така посада була би корисною?

Як я вже казав, оборона є виключною компетенцією країн-членів. Ви б зрозуміли, якби в ЄС з'явився комісар з питань зовнішньої політики? Ні. Чому? Тому що зовнішня політика – це компетенція країн-членів. Але я вважаю, що було б добре мати більше дій від оборонної промисловості. І тут Європейська Комісія має компетенцію, тому що промисловість – це сектор економічної діяльності, це сектор промисловості, який був маргіналізований. Донедавна наші банки казали: «Ні, ми не можемо фінансувати оборонні проекти». Ви з глузду з'їхали? Тож так, нам з боку Європейської Комісії потрібно приділяти більше уваги питанням оборонної промисловості. Але не треба спрощувати слова: одна справа – оборонна промисловість, інша – оборона. Оборонна промисловість? Безумовно. «Оборона» сама по собі суперечила б Договорам ЄС.

[реагує на попереднього доповідача].

...Нам не потрібно чекати один рік, щоб створити нову структуру. Європейське оборонне агентство, яке вже існує, створило понад 60 рамкових контрактів для того, щоб країни-члени могли йти до підприємств і розміщувати замовлення на закупівлю боєприпасів. Тому не треба щодня вигадувати велосипед. Існує понад 60 рамкових контрактів. Якщо ви хочете купити більше боєприпасів для України, ви можете скористатися однією з них.

Якщо країни-члени справді хочуть купувати більше боєприпасів для України, вони мають можливість зробити через співпрацю, через спільні закупівлі. Усі про це говорять, це вже існує, понад 60 рамкових контрактів на спільні закупівлі у промисловості, де і підприємства кажуть: «У нас є потужності. Те, що нам потрібно – це замовлення».

Президент Ізраїлю був тут і сказав: «ХАМАС є для нас екзистенційним питанням, і мета не змінилася: ми повинні знищити ХАМАС». Ходять  розмови про військову операцію в Рафаху. Як ви плануєте її провести?

Передусім, дозвольте мені сказати, що, можливо, ми повинні оцінити те, що ми зробили для України. Ми можемо бути самокритичними. Але, будь ласка, не відкидайте те, що ми зробили для України. Наша єдність була надзвичайною. Уперше в нашій історії ми залучили Європейський фонд миру, щоб надати зброю країні, яка перебуває у стані війни. Ми повинні витратити з наших кишень на двосторонній основі та з кишень країн-членів 28 мільярдів на військову підтримку України. Разом з цивільними та військовими витратами ця сума сягає 90 мільярдів, що більше, ніж підтримка Сполучених Штатів. Тому я готовий бути самокритичним і не хочу сказати, що одна країна робить більше, ніж інша, але моя робота полягає у тому, щоб намагатися змусити їх працювати разом і цінувати те, що ми робимо.

І так, ми повинні погодитися, що ми вагалися, можливо, занадто довго, занадто багато разів. Два роки тому ми були готові дати тільки каски. Зараз ми даємо винищувачі F-16. Але на два роки пізніше. І кожного разу, коли ми говорили про надання нового типу озброєння, хтось вагався: «Ні, ні, ні. Ну що ви. Ми не будемо давати їм «Леопарди». Це призведе до ескалації війни». Зрештою, ми даємо «Леопарди». «Ні, ні, ні. Ми не дамо їм ЗРК «Patriot». Це призведе до ескалації війни». Врешті решт, ми даємо їм ЗРК «Patriot». «Ні, ні, ні. Ми не будемо давати їм винищувачі». А ми дамо їм винищувачі.

Якби ми прийняли це рішення швидше, можливо, війна була б іншою. Але, незважаючи на це, ми надали багато для підтримки України. Мій єдиний заклик – робити більше і швидше, але не відкидати те, що ми вже зробили.

Щодо Гази. Послухайте, ХАМАС – це ідея, а ідею не можна вбити. Єдиний спосіб вбити ідею – це запропонувати кращу. Це погана ідея, але це ідея.

Багато років тому вони говорили, що збираються знищити «Хезболлу». Хезболла все ще існує. Тому я не думаю, що ви можете вбити ідею. Ви повинні запропонувати альтернативу, яка є кращою. І безумовно, єдина альтернатива – це не знищити Ізраїль, як хоче зробити ХАМАС, а змусити Ізраїль і Палестину жити пліч-о-пліч у мирі та спільній безпеці.

І це не буде досягнуто лише військовими засобами. Я повторюю це знову і знову. Цього не можна досягти лише військовими засобами. І саме тому я починаю свої розмови з того, що нам потрібне всеосяжне політичне вирішення конфлікту.

І наскільки Ви стурбовані потенційною операцією, яка може відбутися в Рафаху, яка, схоже, буде наступною?

Я зробив заяву кілька днів тому. На жаль, ми не змогли досягти одностайності, тому що одна країна була відсутня. Але я опублікував заяву, в якій ми рішуче закликаємо Ізраїль уникати військових дій проти густонаселеного району Рафах, де 1,7 мільйона, майже 2 мільйони людей знаходяться у пастці. Тому я не думаю, що це має статися. Але подивіться, усі про це просять. Усі.

Різні питання щодо дезінформації та розколу ЄС всередині та зовні, особливо щодо зовнішньої політики та прав людини...

Я хочу підкреслити і буду продовжувати говорити, що Європа повинна збільшити свою обороноздатність в широкому розумінні слова «оборона». Оборона – це не лише військова сфера. Вона переважно військова, але не тільки. Є боротьба за землю і є боротьба за дух, за свідомість людей.

І так, йде боротьба за те, хто що говорить і хто кому вірить. І ми також ведемо цю війну. Ми створили структуру для того, щоб розвінчувати брехню, яку поширює російська пропаганда. Ми знаємо, що є таке поняття, як «іноземне маніпулювання та втручання». Ми боремося з цим, у нас є команди, які цим займаються. Ми виділили ресурси і людей на Африку, на Балкани, де російська агресія проти свідомості людей дуже сильна. Тож дякую, що ви нагадали. Ми це робимо.

Ми чудово усвідомлюємо, що Росія веде проти нас війну, яка полягає не лише в бомбардуванні снарядами. Це війна наративів. Я вжив цю фразу – ми ведемо війну наративів – на другому місяці мого мандату. І той, хто виграє війну наративів, буде набагато більш готовим до перемоги в іншій війні.

А за кілька місяців у Європі відбудуться вибори, і тоді громадськість повинна буде вирішити, яку підтримку вона хоче надати Україні.

Права людини: так, звичайно. Ми є одними з найбільших прихильників і захисників прав людини в усьому світі. Ніхто не робить більше, ніж ми. Можливо, ви мені не вірите, але скажіть мені, хто робить більше для захисту прав людини у світі. Нас можна критикувати за багато речей, ми не ідеальні. Звичайно, ми пропускаємо багато випадків, де можна бути більш гучними, коли порушуються права людини. Але я вважаю, що Європейський Союз робить багато для підтримки демократії та прав людини в усьому світі.

Дивіться відео тут: https://audiovisual.ec.europa.eu/en/video/I-252957