Вступне слово Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн в межах засідання Колегії комісарів ЄС та Уряду України (24 лютого)

Дуже Вам дякую, Прем’єр-міністре, шановний Денисе,

Ваші Високоповажності,

Шановні колеги,

Дорогі друзі,

24 лютого – вкрай сумна річниця. Три роки війни та руйнувань. Три роки безглуздих людських трагедій. Але також і три роки неймовірної мужності, дивовижної стійкості та надзвичайної хоробрості від українського народу – всіх людей України.

Висловлюючи своє найглибше та найщиріше захоплення, я, дорогий Денисе, говорю від імені усієї своєї Колегії єврокомісарів. Йдеться про захоплення тим, як ви продовжуєте протистояти нападам Росії. Це стосується також і захоплення тим, чого вам вдалося досягти посеред цієї жорстокої війни та суцільного хаосу. Ми глибоко вражені всім тим, що ви робите з блискавичною швидкістю: усіма реформами – тяжкими й складними реформами, – які ви вже пройшли, воюючи, а також вашими зусиллями, яких ви докладаєте, щоби приєднатися до нашого Союзу. Ми й надалі усіма доступними методами підтримуватимемо вас на шляху до членства у Європейському Союзі. Наша відданість Україні є і залишатиметься непохитною. На кону – не лише право України існувати як вільна нація, але й майбутнє нашого європейського континенту. Наше послання доволі чітке. Ми підтримуємо усі дипломатичні зусилля, в яких берете участь ви. Ми схвалюємо перемовини, які здатні привести до справедливого і тривалого миру. Ми підтримаємо мирну угоду, яка бере до уваги ваші інтереси. Аналогічно, наша позиція щодо Росії залишається твердою як камінь. Ми продовжуватимемо збільшувати тиск на Росію та її воєнну машину за допомогою безпрецедентних економічних санкцій. Ми й надалі притягатимемо Росію до відповідальності за численні злочини, які вона здійснила. Ми не забудемо Бучу. Я особисто ніколи не забуду Бучу: я була там за кілька днів після масових вбивств, і я пам’ятаю, що ми зустрілися там уперше. Ми ніколи не забудемо Маріуполь і багато інших звірств. Україна може розраховувати на нас. Сьогодні, 24 лютого, ми з Колегією комісарів перебуваємо тут, у Києві. Наразі ж ми обговоримо всі ті кроки, до яких вдаємося задля формування нашого спільного майбутнього.

По-перше, розгляньмо вступ до Європейського Союзу. Ми тяжко працюємо разом над відкриттям перемовин про кластери у першій половині 2025 року. Ми вже інтегруємо Україну до внутрішнього ринку ЄС, що є важливим кроком. У такий спосіб ваші зусилля зі вступу до нашого Союзу будуть винагороджені вже поточного року. Як приклад, можу назвати інтеграцію України до європейської зони «роумінгу як удома» – особливо, це помічає молодь і вона завжди любить такі кроки, коли ми досягнемо цього. Також звертаю увагу на дочасний доступ на ринок ЄС для української промислової продукції; таким чином ми вже відкриваємо сектори Єдиного ринку, аби ваша продукція надходила на ринок – наш спільний план економічного зростання.

По-друге, ми прогнемо посилити нашу співпрацю в оборонній сфері. Тут якраз все навпаки: ми багато чому можемо навчитися у вас. Україна має вкрай інноваційну оборонну галузь, яка розвивається. Вражає те, як швидко ви навчилися у цьому аспекті, які неймовірні стартапи ви маєте, в які залучена молодь, що, до прикладу, доволі швидко виготовляє дешевші дрони, які є розумнішими. Таким чином ми вчимося у вас. Через це ми через Офіс оборонних інновацій ЄС, який працює тут, у Києві, збільшимо нашу підтримку й роботу над інтеграцією оборонної промисловості України до європейської оборонної екосистеми. Але, направду, це означає те, що наша промисловість йде в Україну, щоби переймати досвід української оборонної галузі.

Ми притягнемо Росію до відповідальності, адже існування справедливості неможливе без тривалого миру. Це по-третє. Саме тому вкрай важливим є наш вирішальний прогрес у створенні Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Ми працюємо над цією метою з найпершого дня.

По-четверте, ми прагнемо домогтися більшої енергетичної безпеки як для України, так і для Європейського Союзу. Задля цього ми приготували амбітний пакет, який взяли із собою сюди, в Україну. Цієї зими ми працювали дуже наполегливо – насправді, це не перша така зима, адже й минулої зими ми працювали, не покладаючи рук, – аби зберегти світло й тепло в оселях українців. І я би хотіла подякувати усім долученим до цієї тяжкої роботи, усім, хто уможливив це. Я дуже добре пам’ятаю, як на початку зими ми хвилювалися, що не зможемо підтримувати стабільну роботу енергетичної системи – зважаючи на цілеспрямоване знищення Росією енергетичної інфраструктури. Ми надали 1,8 ГВт. Це все завдяки нашій послідовній роботі у цій сфері. Тож, дуже вам дякую за це. Проте ми також дивимося вперед: є прагнення повністю інтегрувати український ринок електроенергії з нашим. Ми хочемо повністю скористатися потенціалом величезних газових сховищ України, приносячи у такий спосіб дохід країні. І, звичайно, ми розглядаємо інвестиції у відновлювані джерела енергії України.

І наостанок, коли ми підтримуємо Україну, то йдеться не лише про бізнес – хоча це залишається важливим фактором, – йдеться передусім про людей. І тут мої думки з 700 тисячами переміщених українських дітей, які здобувають освіту у школах по всьому Європейському Союзу. Або я також думаю про українських студентів, які, завдяки програмі Erasmus+, можуть знайти нові можливості для навчання. Згадуються 4,5 млн. українців, які знаходяться у безпеці у численних країнах-членах ЄС, але, які хочуть повернутися додому. Саме для цього ми потребуємо справедливого й тривалого миру.

Ті, про кого ми говоримо, – більше, ніж людський капітал. Це – люди Європи, які згуртовано формують своє спільне європейське майбутнє.