Page language:
Українська

Вторгнення Росії в Україну ставить під загрозу світову економіку

18.05.2022

Блог Високого представника/Віцепрезидента - Минулими вихідними я відвідав зустріч міністрів закордонних справ G7, що відбулася в Німеччині. Однією з головних тем обговорення став величезний негативний вплив війни в Україні на світову економіку, що несе в собі значні ризики дестабілізації багатьох регіонів та країн. Такий вплив також може послабити міжнародну підтримку засудження російської агресії, як підтвердила наша відеоконференція з міністром закордонних справ Індонезії. Європейці повинні повністю усвідомлювати ці ризики та діяти задля того, аби обмежити їхній вплив на глобальному рівні.

Picture illustrating the blog

Багато хто попереджає про рецесію, яку може спричинити війна проти України. «Війна гальмує відновлення економіки», — нещодавно заявив Міжнародний валютний фонд (МВФ). «Чи впаде світова економіка в ідеальний шторм, коли економіки  Європи, Китаю та Сполучених Штатів Америки  одночасно підуть на спад пізніше цього року?», — запитав американський економіст Кеннет Рогофф. Така негативна динаміка може спровокувати нову світову фінансову кризу.

Війна проти України має серйозні наслідки в самому ЄС

Негативні наслідки війни, безсумнівно, є серйозними всередині самого ЄС, оскільки ми живемо по сусідству з країною, де відбуваються воєнні дії, а також маємо тісні економічні зв’язки як з Україною, так і з Росією. Крім того, ЄС зіткнувся з безпрецедентним з часів Другої світової війни потоком біженців. Європейська комісія вже зайнялася питаннями, пов’язаними з цим та продовжуватиме це робити і надалі, зокрема на енергетичному фронті, в рамках плану, що має назву RePowerEU. Останній буде розглянутий цього тижня. Однак наші власні труднощі не повинні змусити нас забути про проблеми, з якими стикаються багато країн, що розвиваються. Нещодавно я вже зупинявся на важливій темі продовольчої безпеки в цьому блозі. Потрясіння, спровоковані цією проблемою, охоплюють все більше країн і секторів. Давайте підсумуємо ризики, з якими стикається світова економіка.

Зростання інфляції є більш вираженим у країнах, що розвиваються. Інфляція найбільше впливає на найбідніших та найслабших, а також сприяє зростанню нерівності в усьому світі

Війна проти України супроводжується різким зростанням інфляції під тиском цін на продукти харчування, енергоносії та основні сировинні товари. Інфляція вже зростала протягом 2021 року в результаті збільшення попиту, спричиненого відновленням економіки та тривалим порушенням ланцюгів доданої вартості, але війна прискорила цей процес. Інфляція є більш вираженою в країнах, що розвиваються, і найбільше впливає на найбідніших та найслабших, а також сприяє зростанню нерівності в усьому світі.

Зростання інфляції призводить до значного підвищення центральними банками відсоткових ставок та посилення монетарних умов. І ця тенденція стає ще більш відчутною у країнах із перехідною економікою та країнах, що розвиваються. Це відбувається в умовах, коли зовнішній борг цих країн знову зріс протягом останніх років через пандемію. Враховуючи це, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, мають менше фіскального простору для протистояння кризам та пом'якшення наслідків для своїх громадян, ніж розвинені країни. Таке вже траплялося раніше, але сьогодні це ще більш відчутно.

Країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, мають менше фіскального простору для протистояння кризам та пом'якшення наслідків для своїх громадян, ніж розвинені країни. Таке вже траплялося раніше, але сьогодні це ще більш відчутно

У цьому контексті протягом останніх тижнів ми також спостерігали швидке падіння цін на акції на фінансових ринках і вражаючу втрату вартості криптовалют. Це, в свою чергу, може спровокувати нову фінансову кризу, що супроводжується так званою «втечею до якості» міжнародного капіталу в США. Цей ризик вже починає втілюватися в життя шляхом різкого підвищення обмінного курсу американської валюти. Ця тенденція живить інфляцію в країнах, валюта яких знецінюється. Ці умови призвели до того, що МВФ значно знизив свої економічні прогнози порівняно з січнем минулого року, особливо для країн з перехідною економікою, що посилює втрати рівня зростання, яких зазнали ці країни через пандемію.

Якщо ми розглянемо ситуацію у різних регіонах світу більш конкретно, то на Близькому Сході країни, які не виробляють енергії та імпортують продовольство, такі як Єгипет, досить ослаблені. МВФ також очікує різкого уповільнення темпів розвитку в Північній Африці та країнах, які вже переживали серйозні кризи, як-от Ліван і тим більше Ємен, Сирія та Афганістан. У Туреччині, яка вже переживала складний економічний період, інфляція зросла на понад 60%, а втрати економік Західних Балкан, як очікується, значно підвищаться через війну.

Через тісні зв’язки з Росією та Україною кавказькі та центральноазійські держави стануть найбільш постраждалими регіонами. Найбільше ризикують країни, що не є виробниками енергії, зокрема Вірменія та Грузія. У Латинській Америці пандемія COVID-19 спричинила хаос у багатьох країнах і призвела до різкого зростання рівня бідності та збільшення нерівності. Крім того, цього року очікується серйозне уповільнення економіки на континенті, особливо в Бразилії та Чилі.

Більш обмежені наслідки в Азії

Очікується, що в Азії прямі наслідки війни будуть більш обмеженими, зокрема через те, що ціни на рис залишаються стабільними. Проте пандемія COVID-19 сильно послабила економіку регіону, а уповільнення економічного зростання в Європі та США продовжить впливати на неї. У той же час очікується, що Китай зіткнеться зі значним уповільненням економіки через відновлення пандемії та сувору політику нульового показника поширення коронавірусу. Деякі країни, такі як Шрі-Ланка та Пакистан, вже зазнали дестабілізації, в той час, як в Індонезії спостерігається зростання цін на пальмову олію. Це стало результатом глобального дефіциту рослинної олії, викликаного війною (Україна експортує половину світової соняшникової олії), що змусило країну заблокувати свій експорт. Забігаючи наперед, аномальна спека, яка спостерігається цієї весни на території Індійського субконтиненту, у поєднанні з посухою в Європі та Сполучених Штатах може мати сильний негативний вплив на глобальну продовольчу безпеку в найближчі місяці. Індія, яка є третім виробником пшениці у світі, вже вирішила заборонити її експорт.

В субсахарській Африці ризики є найбільшими. Цей континент, на якому спостерігається високе демографічне зростання, вже найбільше постраждав від зміни клімату: у Східній Африці спостерігаються тривалі посухи. Регіон також зазнає дестабілізації, особливо в Сахелі та на Африканському Розі. Нігерія та Південна Африка переживають серйозні соціальні кризи. Зовнішній борг багатьох африканських країн, зокрема перед Китаєм, суттєво зріс протягом останніх років, а з початком війни в Україні його накопичення значно пришвидшилося. Кілька країн субсахарської Африки активно імпортують енергоносії та харчові продукти, зокрема пшеницю з Росії та України.

Більшість партнерів ЄС не ставлять під сумнів нашу позицію щодо війни, але вимагають від нас активних дій у подоланні цих наслідків

Коротше кажучи, ці похмурі економічні перспективи в багатьох країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, матимуть негативні соціальні та політичні наслідки та вплинуть на сприйняття війни в Україні. Більшість партнерів не ставлять під сумнів нашу позицію щодо війни, але вимагають від нас активних дій у подоланні цих наслідків. З розвитком кризи ризик стає очевидним: піддавшись російській пропаганді, у багатьох може виникнути бажання звинуватити у цих проблемах європейців і Захід, а не загарбницьку війну, розв’язану Владіміром Путіном. Це неправильно з точки зору фактів, але якщо люди визначають ситуацію як реальну, вона стає реальною за своїми наслідками.

Під час міністерської зустрічі G7 ми провели відеоконференцію з Ретно Марсуді, нашою колежанкою з Індонезії, напередодні зустрічі G20, що запланована в листопаді на Балі. Як і президент Аргентини Альберто Фернандес під час зустрічі з іспанським урядом у Мадриді минулого тижня, вона попередила нас про цю тенденцію. Ось чому ми повинні повсюдно протистояти російському наративу та пояснювати реальність фактів і відповідальності не лише політичним лідерам, а й доносити це безпосередньо до громадськості.

Ми повинні робити більше

Але ми також повинні робити більше. По-перше, шляхом посилення тиску з метою змусити Владіміра Путіна зупинити цю війну, вивести російські війська з української території та дати Україні можливість продовжувати виробляти та експортувати сільськогосподарську продукцію. По-друге, ми повинні проявити амбітне лідерство в міжнародних інституціях, ООН, Світовому банку, Міжнародному валютному фонді, Продовольчій та сільськогосподарській організації та Всесвітній продовольчій програмі, а також G7 та G20. Необхідно розширити вже вжиті зусилля задля списання боргів бідних країн із надмірною заборгованістю, зокрема, змусивши Китай взяти на себе всі свої зобов'язання в цьому питанні. І, знову ж таки, нам потрібна чітко скоординована макроекономічна політика у відповідь з боку найбільших економік світу з метою обмеження ризиків рецесії та глобальної фінансової кризи.

Нам також слід уникати помилкових рішень і залишити торгівлю вільною, оскільки торгові бар’єри лише погіршать доступність товарів та асиметрично вплинуть на бідні верстви населення. Ми повинні допомогти стимулювати місцеве виробництво в країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, а не надавати пожертви в негрошовій формі, що призводить до негативного впливу на розвиток. Під час зустрічі міністрів закордонних справ G7 ми детально обговорили це питання та привітали ініціативу Генерального секретаря ООН щодо скликання «Глобальної групи реагування на кризи з питань продовольства, енергетики та фінансів» (GCRG). Глобальна реакція поки що розрізнена, і завдання полягає не тільки в тому, щоб зробити більше, але й у кращій координації зусиль.

ЄС та його країни-члени вже є найбільшими донорами допомоги для цілей розвитку

ЄС та його країни-члени вже є найбільшими донорами допомоги для цілей розвитку в світі. Однак ми повинні визнати, що стикаємося зі значними обмеженнями. Через обмежений об’єм та свій багаторічний характер бюджет ЄС не дає нам великого простору для маневру, щоб впоратися з винятковими ситуаціями, як-от та, з якою ми зараз стикаємося в усьому світі. Це одна з тем, робота над якою в контексті майбутнього Європи повинна посприяти досягненню прогресу.

Ми повинні принаймні гарантувати, щоб наші внутрішні труднощі та наша підтримка України не мали негативного впливу на ту допомогу, яку ми надаємо іншим регіонам світу. Зростають побоювання, що це може статися. Ми також повинні більш тісно координувати дії європейських інституцій, у тому числі фінансових, та держав-членів у різних країнах і регіонах світу.

Війна в Україні змусила нас говорити «мовою сили», активно підтримувати Україну, вживати рішучих кроків щодо санкцій та покращувати нашу спільну обороноздатність. Однак, щоб змусити Владіміра Путіна відступити, ми також повинні переконати світ, що економічні проблеми, з якими ми стикаємося, є результатом війни, яку свідомо обрав розв’язати Путін, і вжити рішучих дій, щоб подолати ширші наслідки, які ця жорстока війна накладає на наших партнерів у всьому світі.