Заява для преси Високої представниці ЄС із закордонних справ і безпекової політики/Віцепрезидентки Єврокомісії Каї Каллас після неформальної зустрічі міністрів оборони країн-членів Євросоюзу
Текст може відрізнятися!
Ми щойно завершили продуктивну зустріч з міністрами оборони країн Європи. Ще раз дякуємо, Троельсе, за те, що ви приймаєте нас тут, у Копенгагені.
На порядку денному було три основні питання. По-перше, оборона України. По-друге, оборонна готовність Європи. І по-третє, військові місії та операції ЄС.
Отже, спершу Україна. Протягом останніх тижнів ми спостерігали дипломатичні зусилля, спрямовані на припинення війни, яку веде Росія. Зрозуміло, що Європа хоче миру. Америка хоче миру. Україна прагне миру. Хто не хоче миру, так це Росія.
Це зрозуміло, бо Росія відповідає на ці мирні зусилля ракетними атаками. Атака на Київ цієї середи показує, наскільки навмисним є вибір Росії щодо ескалації, а також демонструє глузування з мирних зусиль. Президент України Володимир Зеленський кілька місяців тому чітко заявив, що готовий до переговорів. Але Президент Росії Владімір Путін зволікає у будь-який спосіб. Тому Україну слід підтримувати військовими цілями. Це є вкрай важливим.
Від початку війни ЄС та наші країни-члени вже надали Україні понад 63 мільярди євро військової підтримки, а у 2025 році – 25 мільярдів євро. Я вітаю те, що лише за останні кілька днів низка країн-членів Євросоюзу взяли на себе нові зобов'язання – допомога Україні рятує життя.
Ми повинні й надалі нарощувати наш потенціал. Європейський фонд миру може забезпечити фінансування для підтримки цих зусиль. Він здатен відшкодувати країнам-членам вартість зброї, придбаної для України, зокрема для підтримки ініціатив НАТО PURL; через це подальше блокування Європейського фонду миру не є виправданим. Швидке вирішення цього питання важливе для співпраці між Європою та Сполученими Штатами Америки щодо підтримки України. А двосторонні питання не повинні блокувати допомогу.
Також міністри обговорили роль Європейського Союзу в безпекових гарантіях і, очевидно, що Європа повністю виконає свою частину. Я вітаю те, що наразі існує широка підтримка розширення мандата нашої військової місії EUMAM для тренувань та проведення консультацій в Україні після перемир'я.
Ми є тими, хто навчив найбільшу кількість українських військових. Наразі ми підготували понад 80 000 солдатів, і ми повинні бути готові до більшого. Це може включати розміщення інструкторів ЄС в Україні та військових академіях і установах. Паралельно наша цивільна місія здатна зміцнити стійкість України у протистоянні російським гібридним атакам. Ми також можемо зробити більше для оборонної промисловості України, але те, чого ми дійсно вчимося на полі бою, також може перетворитися на силу Європи.
Ми є найбільшим інвестором в оборонну промисловість України. Ми можемо допомогти Україні відкрити виробничі лінії тут, у Європі, та заохотити більші європейські інвестиції також в Україну. У цьому аспекті Данія тримає лідерство, за що я вам украй вдячна.
Надалі ми будемо тісно координувати свої дії з Коаліцією охочих. Міністри чітко заявили: гарантії безпеки для України мають бути стійкими і надійними. 2022 рік не може повторитися жодним чином.
Торкнімося питання європейської оборони. На червневій зустрічі Європейської Ради лідери домовилися збільшити витрати на оборону та поліпшити загальні інвестиції. Країни-члени ЄС визначили дев'ять пріоритетних напрямів – зокрема, йдеться про протиповітряну і протиракетну оборону, безпілотники та боєприпаси. Під час цієї зустрічі міністри обговорили способи усунення найнагальніших прогалин у можливостях, і головне, торкнулися питання того, як зробити це спільно; і бути ефективнішими.
До зустрічі Європейської Ради у жовтні ми визначимо провідні країни для кожної сфери. Також ми визначимося з дорожньою картою для оборони з чіткими цілями та етапами.
Європа витрачає рекордні суми на оборону: гроші мають значення, але лише тоді, коли вони забезпечує реальні можливості, і лише якщо ми робимо це разом.
Нарешті, у військових місіях та операціях Європейського Союзу сьогодні по всьому світу задіяні понад 5000 європейських військовослужбовців. Вони підтримують безпеку на Балканах, захищають судноплавство в Червоному морі, а також борються з піратством в Індійському океані. Ці місії життєво важливі для глобальної безпеки.
Міністри обговорили шляхи поліпшення підтримки цими місіями геополітичних інтересів Європейського Союзу. До прикладу, де ми можемо мати найбільший вплив, а де – ні. Як нам зробити так, щоби ці операції дійсно працювали разом з країнами-партнерами для задоволення їхніх потреб, щоби ми могли переглянути мандати, якщо це необхідно, а також оцінити вплив на майбутнє.
Багато важливих тем. Це була справді плідна дискусія. Дякую.
Посилання на відео: https://audiovisual.ec.europa.eu/en/media/video/I-275993
Запитання та відповіді
Коли ви кажете, що Європейський фонд миру також може бути використаний для ініціативи PURL, тобто пріоритетних закупівель зброї США для України, чи сподіваєтеся ви, що це переверне історію таким чином, що, можливо, конкретна країна-член нарешті розблокує те, що блокує вже багато років? Дякую.
Дякую.
Стосовно ініціативи PURL, то це правда, що в межах Європейського фонду миру у нас заблоковано 6,6 мільярда євро, і ми запропонували нашим угорським колегам різні шляхи виходу, відмови, як вони це зробили і в НАТО. Різні можливості, які не є частиною правової допомоги чи чогось подібного. Але цього не було, нам бракувало ефективності. Зараз у нас є ініціатива PURL, яка означає, що, купуючи зброю в Америки, якби ми могли розблокувати ці 6,6 мільярда – оскільки наші різні колеги дуже часто також є угорськими колегами, посилаючись на зусилля Президента США Дональда Трампа, – це саме те, для чого це потрібно. Тож, якби ми могли розблокувати це питання у такий спосіб, і ці 6,6 мільярда можна було би використати в ініціативі PURL, то це точно могло би змінити ситуацію. Під час зустрічі всі країни порушили це питання – питання розблокування. Вам не потрібно бути частиною цього, але нехай це роблять інші.
Я роздумував про так звану Балтійську оборонну лінію – величезний проєкт, який реалізується в країнах Балтії, захищаючи їх від можливої російської агресії. Вони мають обмежені кошти. Вони шукають додаткового фінансування. Вони просять ЄС про підтримку та фінансування. Чи отримають вони таку підтримку?
Що ж, тут є кілька моментів. По-перше, те, що ми обговорювали під час зустрічі, це також спільні проєкти і те, де можуть взяти участь країни-члени. Країни Балтії, прикордонні країни, також піднімали питання, що вони є свого роду брамами від Росії. І тому інвестиції у це – в інтересах кожного. Також у нас є європейський бюджет. Єврокомісія запропонувала цей проєкт, але його буде спершу обговорено в Раді ЄС, а також паралельно у Європейському Парламенті. Тож так, має бути більше фінансування, оскільки це є, безумовно, певним чином контрольним пунктом, аби тримати Росію подалі. Але зрештою, саме ті, хто приймає рішення, повинні вирішувати, як розподіляти ресурси. Така пропозиція є.
Ви говорили про потенційних інструкторів ЄС на місцях в Україні. Чи можете ви уточнити факт зміни мандату після потенційного припинення вогню, і чи можете сказати нам, чи це є хоч трохи реалістичним? Ви сказали, що існує широка підтримка. Що це означає? Як на мене, для цього потрібна одностайність. Ви щойно опублікували заяву, в якій лише 26 країн фактично засуджують ті російські атаки, які завдали шкоди місії ЄС. Якщо ви навіть не можете отримати 27 країн для підтримки такої елементарної заяви, чи можете ви коли-небудь уявити собі досягнення одностайної згоди щодо чогось на кшталт зміни мандату для інструкторів ЄС на місцях?
Коли нас всього 27, а 26 країн з нами «на одному борту», так би мовити, – тоді це і є широка підтримка. Я можу ствердно сказати, що це широка підтримка. Але так, дискусія, яку ми мали, стосувалася зміни мандату. Це нагадує питання про курку та яйце. Як ви кажете, це правда, що ми говоримо про зміну мандату або навчань на українській землі, у разі припинення вогню. Дехто каже, що ми повинні зробити це опісля; водночас ми також можемо зробити це таким чином, аби домовитися, як змінити мандат, щоби він був умовним, коли припинення вогню або перемир'я набуде чинності, коли це дійсно буде потрібно. Чого ми не маємо забувати, так це те, що існує Коаліція охочих, яка прагне гарантувати безпеку. З американцями ведеться дискусія щодо їхнього резервного механізму. Американці були дуже чіткими. Європейці повинні бути лідерами в цьому питанні. Знову ж таки, нам потрібно показати, як ми беремо на себе відповідальність за певні напрями і навчання, які проводилися в Європі, і ми готові зробити це в Україні та прямо на місці, щойно настане перемир'я. Це також ще один аргумент для наших друзів, які кажуть, що це перемир'я важливе, мир важливий, але він може бути справедливим і тривалим лише за наявності надійних гарантій безпеки.
Ви згадали, що ЄС є найбільшим інвестором в українську оборону. Серед кого? Якщо напад відбувається зі сходу, а потім із заходу, Сполучені Штати говорили про зменшення своєї підтримки України, надаючи провідну позицію, як ви щойно згадали, Євросоюзу. Моє інше питання: чи позитивно ви ставитеся до заяви Сполучених Штатів Америки про надання Європі провідної ролі тут, особливо коли йдеться про війну Росії проти України. Як ви це сприймаєте?
По-перше, щодо оборонної промисловості України. Я зазначала, що Європа є головним інвестором в оборонну промисловість України. Одна з ідей полягає в тому, щоби також перенести цю промисловість до Європи, що означає створення робочих місць тут, у Європі. Зрозуміло, що нам усім потрібно більше інвестувати в оборону. Україна засвоїла уроки, здобуті під час реальних бойових дій, – що потрібно, що працює, а що ні. Тому Європейському Союзу також вигідно користатися таким досвідом.
Тепер до вашого іншого питання. Америка чітко дала зрозуміти: в цій війні Європа має бути тим, хто робить найбільше. Ми надаємо найбільшу військову підтримку Україні. Але коли ми говоримо про безпекові гарантії, американці чітко дали зрозуміти, що обговорюють це питання і здатні забезпечити цей захист, якщо європейці виконуватимуть більше роботи або, як-то кажуть, візьмуться за левову частку роботи. Це послання для нас, і це те, що ми обговорюємо, що ми здатні виконати. Щоби залучити їх до нас, нам також потрібно показати, що ми багато робимо. Чи я щаслива? Скажу так: я була би дуже щаслива, якби ця війна закінчилася.
Було здійснено три ракетні атаки на нафтопровід «Дружба», який забезпечує щонайменше дві країни-члени ЄС. У січні Європейська Комісія письмово пообіцяла, що вдасться до заходів проти таких атак, але віз і нині там. Чому Комісія не розглядає це як пряму загрозу країнам-членам Європейського Союзу та критичній інфраструктурі?
Звісно, нам слід пам’ятати, що одним із джерел, звідки росіяни отримують найбільше ресурсів для ведення цієї війни, є нафта, газ та викопне паливо. Тому Єврокомісія запропонувала дорожню карту, щоби дійсно позбутися російського викопного палива. Адже дещо суперечливим виглядає той факт, що ми намагаємося зупинити цю війну, паралельно залишаючись основними покупцями, як європейські країни, викопного палива, яке фактично підживлює цю війну. Зрештою, це мета Європейського Союзу – позбутися російського викопного палива. Звичайно, будь-які атаки на європейській землі ми завжди засуджуємо. Дякую.
Копенгаген збирається запропонувати безпечний притулок українським оборонним компаніям. Цікаво, яка зброя вироблятиметься тут, у Данії. Також, чи долучилися інші європейські країни до такої ідеї та запропонували подібний безпечний притулок українським оборонним компаніям?
Багато країн засвідчило свою зацікавленість в інвестиціях в оборонну промисловість і перенесенні оборонної промисловості на свою землю. Адже це означає робочі місця, а також процвітання для цієї країни, зважаючи на ту кількість грошей, яка надходить до оборонного сектору. Я не називаю конкретних імен, але якщо ви переглянете різні заяви різних країн, вони дружньо ставляться до такої ідеї, пов’язаної з оборонною промисловістю. Окрім того, вони детально планують розміщення такої промисловості, оскільки мають дуже конкретні умови. Тут однозначно є схвалення щодо такого розвитку подій.
Всі безпекові гарантії ґрунтуються на ідеї американської підтримки. Але якщо ви бачите стабільність того, що обіцяє або говорить Трамп, чи можете ви дійсно вибудовувати своє бачення, ґрунтуючись на цьому? Чи не повинна Європа в майбутньому знайти інший спосіб досягнення певних гарантій безпеки для України?
Насправді, все навпаки. Можна сказати, що це також на першому місці, адже американці кажуть, що вони забезпечують підтримку, якщо ми беремо на себе левову частку роботи. Як європейці, ми обговорюємо, щоби взяти на себе цю левову частку, аби також запросити американців. Тож, йдеться про те, аби не перекладати основний тягар на американців, а запросити їх бути частиною цього – ніби ми ведемо ці дискусії. Це за умови, що ми самі зробимо більше; і це лише те, що ми можемо обговорити самі, що ще ми можемо зробити.
Посилання на відео: https://audiovisual.ec.europa.eu/en/media/video/I-276259