Зіштовхнувшись з російською загрозою, ЄС має бути непохитним, згуртованим і готовим діяти

Росія звернулася до Сполучених Штатів і НАТО з пропозиціями щодо майбутнього безпеки в Європі, які суперечать принципам європейської архітектури безпеки. Їх супроводжує військове нарощування сил на кордоні України та відкрита загроза з боку Росії вдатися до воєннх дій, якщо ці вимоги не будуть виконані.

«Зрозуміло дві речі: ми маємо прийти до єдиної позиції ЄС, а також обґрунтувати свою роль, підкріпивши її конкретними напрямками дій: не лише щодо того, що ми думаємо чи хочемо, а й щодо того, що ми маємо намір робити».

Співпрацюючи зі США та НАТО, зараз ЄС має визначити, що ми можемо зробити для підтримки європейського безпекового порядку та принципів, які лежать в його основі і які сьогодні знаходяться під загрозою. Це питання є пріоритетним у порядку денному зустрічі міністрів закордонних справ та оборони країн ЄС цього тижня у Бресті. Щодо цієї зустрічі зрозуміло дві речі: ми маємо прийти до єдиної позиції ЄС, а також маємо обґрунтувати свою роль, підкріпивши її конкретними напрямками дій: тобто не лише щодо того, що ми думаємо чи хочемо, а й щодо того, що ми маємо намір робити.

Амбіція російської влади полягає у тому, щоби кинути виклик політичному та безпековому порядку, що народився після холодної війни. Москва хоче повернутися до Основоположного акту НАТО-Росія 1997 року, який супроводжував розширення НАТО на Центральну та Східну Європу, а також Паризької хартії 1990 року, яка кодифікувала принципи європейської безпеки після закінчення холодної війни.

Є три принципи, які Росія прийняла раніше і які зараз ставить під сумнів. Перший — це право кожної держави вільно обирати належати чи не належати до певної міжнародної організації та чи бути учасницею договорів або союзів, як визнано Паризькою хартією. Кидаючи виклик цьому основоположному принципу, Москва діє як ревізіоністська держава. В очах Росії ця заборона мала б стосуватися не лише країн колишнього Радянського Союзу, але й країн-членів Євросоюзу, таких як Швеція чи Фінляндія.

«Росія не просто робить заяви, а супроводжує це нарощенням військового тиску на українському кордоні і погрозами Києву щодо нового вторгнення, якщо її вимоги не будуть задоволені сповна».

Другий і третій принципи – це незастосування сили та повага до територіальної цілісності всіх держав. Росія порушує ці три основоположні принципи в Україні, як вона це робила і в Грузії. І Росія не просто робить заяви, а супроводжує це збільшенням військового тиску на українському кордоні і погрозами Києву щодо нового вторгнення, якщо її вимоги не будуть задоволені сповна.

Крім того, Росія хоче зобразити Європейський Союз недоречним і домогтися стратегічного роз’єднання Сполучених Штатів і Європи. Вона також прагне нашого визнання того, що вона має вирішальний вплив на Україну та Білорусь, не кажучи вже про Центральну Азію. Той факт, що Центральна Азія входить до заявленого периметра російської безпеки підтверджує, що питання НАТО є приводом, оскільки жодна центральноазійська держава не є кандидатом на членство в НАТО.

Якщо коротко, то відновлення радянського геополітичного льодовика в Європі та спроба роз’єднати Сполучені Штати та Європу можуть бути стратегічними цілями Москви.

Вони очевидно неприйнятні. Проте чому ми все ще повинні обговорювати їх з Москвою? По-перше, тому що відсутність обговорень ніколи не допомагає. Цього тижня відбувся початковий цикл переговорів: у понеділок - між США та Росією у Женеві, яким у середу слідували переговори НАТО і Росії у Брюсселі. Позиції є далекими одна від одної, але ми можемо передбачити продовження серії інтенсивних багаторівневих переговорів і консультацій, в яких ЄС продовжить відігравати свою повноцінну роль.

Я розмовляв із Держсекретарем Блінкеном минулих вихідних і зроблю це знову після зустрічі у форматі “Гімніх” - координація ЄС та НАТО сильна на всіх рівнях, Генеральний секретар Європейської служби зовнішньої дії (ЄСЗД) Санніно розмовляв із заступницею Державного секретаря США Шерман і Генеральною секретаркою ОБСЄ Шмід.

Під час неформальних зустрічей міністрів закордонних справ та оборони цього тижня в Бресті ми будемо працювати над конкретною роллю та внеском Євросоюзу. Нам потрібно прийти з чіткими позиціями щодо того, чого ми хочемо досягти у цих дискусіях стосовно архітектури європейської безпеки, ба більше - з чіткими діями та внеском ЄС. Щоб досягти цієї мети, ми, європейці, повинні бути єдиними і сформулювати власну відповідь на випадок, якщо Росія втілить свої погрози щодо України або ширшого європейського безпекового порядку.

Що стосується змісту, то, звичайно, можна обговорити з Росією безпекові домовленості в Європі та способи їх покращення. Першим завданням буде повернення до загальних принципів архітектури безпеки, які випливають із Гельсінських угод, Паризької хартії,  Основоположного акту НАТО-Росія чи Віденського документа ОБСЄ щодо заходів зміцнення довіри. Друге — це створення ефективнішого механізму кризового управління з Росією — ЄС має вагомий досвід у цій сфері. З доброю волею прогрес у цьому напрямку має стати можливим. Третє - це створення постійних і оперативних механізмів запобігання конфліктам, а також заходів зміцнення довіри, щоб поведінка будь-якої із сторін, зокрема щодо військових маневрів, не була хибно інтерпретована.

Стосовно самих відносин ЄС та Росії, лідери Євросоюзу вже заявили, що будь-який подальший кроки проти України матиме реальну ціну та серйозні наслідки. Окрім прийняття скоординованого пакету санкцій, ми також маємо бути готові до прискорення різних напрямків дій у загальних рамках стратегії «відштовхування, стримування і взаємодії» щодо Росії. Ми не є військовим альянсом, але у нас є шляхи та засоби для просування як наших безпекових інтересів, так і інтересів наших партнерів.

«Ми повинні скористатися можливістю цієї кризи з Росією, щоб зміцнити нашу єдність і рішучість, захистити наші безпекові інтереси та інтереси континенту в цілому».

Це включає і готовність до розширення нашої роботи з протидії дезінформації та кіберзагрозам, що походять з Росії; посилення нашої стійкості та енергетичної безпеки завдяки швидшому розвитку відновлюваних джерел енергії вдома та більшої диверсифікації шляхів та джерел імпорту, а також через посилення нашої підтримки України та її суверенітету, щоб вона була більш спроможною протистояти тиску Росії.

Разом з НАТО та ОБСЄ Європейський Союз є ключовим гравцем у європейській безпеці. Нам потрібно скористатися можливістю цієї кризи з Росією, щоб зміцнити нашу єдність і рішучість, захистити наші безпекові інтереси, а також інтереси континенту в цілому.

Українська версія блогу опублікована 12.01.2022 виданням "Європейська правда".

***

Faced with Russian threats, the European Union must stay firm, united and act

Russia has addressed to the United States and NATO proposals on the future of security in Europe that contravene the principles of the European security architecture. They are accompanied by a military build-up on the border of Ukraine and the open threat by Russia of taking military actions if these demands are not met.

"Two things are clear: we have to come to a united EU position and we have to substantiate our role, backing it up with concrete action tracks, i.e. not just on what we think or want but on what we intend to do."

Working with the US and NATO, the EU must now define what we can do to uphold the security order of Europe and the principles underpinning it – which are clearly under threat today. This issue is on top of the agenda of the meeting of EU Foreign and Defence Ministers in Brest this week. Going into that meeting, two things are clear: we have to come to a united EU position and we have to substantiate our role, backing it up with concrete action tracks, i.e. not just on what we think or want but on what we intend to do.

The ambition of the Russian authorities is to challenge the political and security order born after the Cold War. Moscow wants to go back on the NATO-Russia founding act of 1997, which accompanied NATO’s enlargement to Central and Eastern Europe; the Paris Charter of 1990, which codified the principles for European security after the end of the Cold War.

There are three principles that Russia has previously accepted and that it now puts into question. The first is the right of each state to freely choose to belong, or not to belong, to an international organisation and to be a party to treaties or alliances, as recognised by the Paris Charter. By challenging this fundamental principle, Moscow is acting as a revisionist power. In Russia’s eyes, this prohibition would not only apply to countries of the former Soviet Union but also to EU member states like Sweden or Finland.

"Russia is not merely making assertions but accompanying this with growing military pressure on the Ukrainian border and by threatening Kyiv with a new intervention unless its demands are met in full."

The second and the third are the non-use of force and the respect for the territorial integrity of all states. Russia is violating these three fundamental principles in Ukraine, as it has already done in Georgia. And Russia is not merely making assertions but accompanying this with growing military pressure on the Ukrainian border and by threatening Kyiv with a new intervention unless its demands are met in full.

In addition, Russia wants to portray the European Union as irrelevant and push for a strategic decoupling between the United States and Europe. It also seeks our acceptance of it having a decisive influence over Ukraine and Belarus, not to mention Central Asia. The fact that Central Asia is included in the stated perimeter of Russian security confirms that the question of NATO is a pretext, since no Central Asian state is a candidate for NATO membership.

In short, reconstituting the Soviet geopolitical glacis in Europe and trying for a decoupling between the United States and Europe could be the strategic objectives of Moscow.

They are clearly unacceptable. But why should we still discuss these with Moscow? First, because not discussing never helps. This week an initial set of discussions took place: on Monday between the US and Russia in Geneva, followed by NATO-Russia talks in Brussels on Wednesday. The positions remain far apart but we can envisage a continuation of a series of intense, multi-layered talks and consultations in which the EU will continue to play its full part.

I have spoken with Secretary Blinken last weekend and will do so again after the Gymnich meeting, EU-NATO coordination is strong at all levels, the EEAS Secretary General Sannino spoke with US Deputy Secretary Sherman and OSCE Secretary General Schmid.

During this week’s informal Foreign and Defence Ministers meetings in Brest, we will work on the EU’s precise role and contribution. We need to come with clear positions on what we want to achieve in these discussions on Europe’s security architecture, and, even more, with clear actions and contributions. To achieve this aim, we Europeans must be united and formulate our answer in case Russia carries out its threats to Ukraine or the wider European security order.

When it comes to substance, one can of course discuss with Russia the security arrangements in Europe and how to improve them. The first task will be to return to the general principles of the security architecture as they derive from the Helsinki Charter, the Paris Charter, the NATO-Russia agreement, or the OSCE Vienna document on confidence-building measures. The second is the establishment of a more effective crisis management mechanism with Russia, an area in which the EU has a great deal of experience. With good faith, it should be possible to make progress in this area. The third is the establishment of permanent and operational conflict prevention mechanisms and confidence building measures so that the conduct of all parties is not misinterpreted, particularly with regard to military manoeuvres.

When it comes to EU-Russia relations itself, EU leaders have already said that any further move against Ukraine would carry real costs and massive consequences. In addition to adopting a coordinated set of sanctions, we should also be ready to accelerate different actions tracks within the overall framework of ‘pushing back, containing and engaging’ Russia. We are not a military alliance but we do have ways and means to advance our security interests and that of our partners.

"We need to seize the opportunity of this crisis with Russia to strengthen our unity and determination, to defend our security interests and that of the continent as a whole."

This includes being prepared to scale up our work on countering disinformation and cyber threats emanating from Russia; strengthening our resilience and energy security through faster development of renewables at home and greater diversification of routes and sources for imports; and stepping up our support to Ukraine and its sovereignty so that it is better able to resist Russian pressures.

Together with NATO and the OSCE, the European Union is a key player in European security. We need to seize the opportunity of this crisis with Russia to strengthen our unity and determination, to defend our security interests and that of the continent as a whole.