Мюнхенська конференція з безпеки: виступ Високого представника/Віцепрезидента Жозепа Борреля щодо європейської архітектури безпеки

Доброго ранку!

Наша безпека знаходиться під загрозою через війну в Україні. Це те, що я сказав вчора китайському держраднику Ван Ї. Ми озброюємо Україну, тому що ця війна є викликом для нашої безпеки. Це екзистенційний виклик для Європи. Але я не буду багато говорити й перейду до суті. Президенту України Володимиру Зеленському та українцям багато аплодують, але дають недостатньо зброї. В цьому полягає парадокс: їм потрібно менше оплесків та більше зброї.

Українці воюють, сплачуючи найвищу ціну своїми життями, але ця війна на європейській землі впливає на нас і має глобальне значення у всьому світі, що також впливає на нашу безпеку.

Тож давайте поговоримо про короткострокову та довгострокову перспективи, про наше сусідство та світ загалом.

Те, що німці називають переломним моментом, насправді є переломним моментом не лише для Німеччини, а й для всіх європейців.

На мою думку, перед нами стоять три основні виклики:

• По-перше, щодо нашої надійності як глобального гравця: це те, що ми називаємо геополітичною Європою;
• По-друге, щодо нашої стратегічної відповідальності як суб’єкта, що забезпечує безпеку та оборону;
• І по-третє, щодо нашої взаємодії з партнерами по всьому світу та збереження або навіть відновлення довірливої співпраці з багатьма країнами так званого глобального Півдня.

Президент Франції Емманюель Макрон сказав, що був здивований великим обуренням, яке він відчув у багатьох країнах світу. І я поділяю це відчуття.

Коли я прийшов на посаду у 2019 році, ми почали говорити про геополітичну Європу, використовувати мову сили, казати, що Європа в небезпеці. Багато хто замислився, чи не було це не просто гаслом, а перебільшенням з метою краще продати товар.

На жаль, війна в Україні перетворила це гасло на реальність. Жорстоку реальність. І вона змусила нас подорослішати, прокинутися.

В певному сенсі вона зробила нас дорослими. Ми знову відкрили для себе жорстокість міждержавної війни в нашому світовому порядку, і ми стаємо надійним гравцем, здатним застосовувати силу проти тих, хто нам загрожує.

Як я вже сказав, Росія загрожує нашій безпеці, і ми використовуємо силу примусу. Ми стаємо жорсткою силою.

Отже, що ми зробили? Ви знаєте.

Ми ввели значну кількість санкцій проти російської економіки та російських громадян. Вони мають вплив, я не буду вдаватися в деталі, але погляньте на торговельний дефіцит, дефіцит бюджету і доходи від продажу вуглеводнів. Ці три ключові змінні показують, що цього року Росія зазнає економічного спаду. Минулий рік був для них дуже хорошим, цей же рік буде дуже поганим, тому що ми змогли позбутися нашої залежності від російських вуглеводнів: від газової залежності на рівні 40% до майже нуля за кілька місяців – це надзвичайне досягнення.

Ми встановили обмеження на російську нафту, ми продаємо нафту за половину ціни нафти марки Brent: за 40 доларів, в той час, як нафта марки Brent коштує 80 доларів.

Насамкінець, ми надали Україні військову підтримку безпосередньо з боку Євросоюзу. Дозвольте уточнити, що така підтримка фінансується не з бюджету Європейського Союзу і не з бюджету, яким керує Європейська Комісія, а з міжурядового фонду, свого роду «клубу», який країни-члени із задоволенням створили, щоб забезпечити навчання та озброєння наших партнерів: так званий Європейський фонд миру.

Країни-члени вирішили використати цей фонд для озброєння України (€3,6 млрд). І країни-члени, кожен зі своєї сторони, одні більше, інші менше, також надали військову підтримку, загальна сума якої сягнула 12 мільярдів євро. І це велике досягнення. Ми це робимо вперше. Ми порушили табу. І дуже важливо продовжувати це робити.

Ми є найважливішим суб’єктом, що забезпечує підготовку українських військовослужбовців. До кінця року в межах нашої Місії з військової допомоги навчатимуться 30 тисяч українських військових. Я не буду вдаватися в подробиці, але це ті речі, які ми робимо.

Але потрібно зробити набагато більше і набагато швидше. Попереду ще багато роботи.

Ми маємо збільшити та прискорити військову підтримку України.

Перше і найнагальніше, що має зробити геополітична Європа, це озброїти Україну.

Ми говорили тут про те - усі європейські лідери сказали про це вчора - що Росія не може виграти цю війну, що Україна має перемогти. Тож давайте перейдемо від слів до фактів та прискоримо військову підтримку України тому, що Україна перебуває в критичній ситуації у зв’язку з наявними боєприпасами.

На мою думку, ми можемо сказати, що витратили занадто багато часу на прийняття важливих рішень щодо надання бойових танків. І це за умов, коли всі знають, що для перемоги у війні, класичній окопній війні з використанням важкого озброєння, потрібні бойові танки, без такого озброєння цю війну не виграєш.

І зараз цю нестачу боєприпасів потрібно швидко вирішувати. Це питання тижнів.

Це питання не можна вирішити шляхом спільної закупівлі... Тому що будь-який запит на закупівлю, що з’являється на ринку, опиняється в кінці довгого списку замовлень, вже сформованих державами-членами.

Треба використовувати те, що є - те, що мають держави-члени. Вони повинні швидко надати частину наявних у себе запасів і очікувати їх поповнення коштом замовлень, що вже виконуються.

У короткостроковій перспективі ми маємо інструменти, у нас є Європейський фонд миру, який може залучити свої ресурси, щоб швидко забезпечити Україну боєприпасами.

В середньостроковій перспективі ми повинні суттєво збільшити потужності нашої оборонної промисловості. Але це станеться не відразу.

Нам потрібно рухатися, і ми також маємо інструменти для цього, у нас є Європейське оборонне агентство, що спеціалізується на таких питаннях, аби забезпечити наявність боєприпасів для всіх нас, але головним чином і з великим пріоритетом – для українців.

Не варто плутати короткострокові завдання з середньостроковими цілями.

В короткій, дуже короткій перспективі, потрібно більше боєприпасів для України.

Це питання до міністрів оборони. Ухвалювати такі рішення мають чинні міністри оборони - на найближчій зустрічі 7-8 березня, де ми будемо пропонувати прискорити ці процеси, що вже тривають. Гадаю, що спільними зусиллями ми впораємося.

Якщо говорити ширше, то ми повинні виконати наше власне домашнє завдання. Це домашнє завдання визначається Стратегічним компасом, затвердженим за кілька днів до початку війни. І там чітко визначено, як ми можемо посилити нашу роль як суб’єкта безпеки та оборони на нових полях бою: в кіберпросторів, в морі, на територіях, де війна матиме інші характеристики; в секторі морської безпеки, космічної безпеки та оборони, кіберзахисту тощо.

Адже, знаєте, ми забули про класичні війни. Ми мали справу лише з місіями та технологічним бліцкригом.

Ми забули про ці старі війни, а тепер повинні відновити свої потужності, пам’ятаючи, втім, що війна в майбутньому буде іншою і вимагатиме інших потужностей.

Наша промисловість має пришвидшитися, так само як і наші процедурні процеси. Армії європейської держави потрібно майже десять місяців, щоб закупити снаряди для гармати калібру 155 мм. Майже рік. І майже три роки, щоб закупити ракети класу «повітря-повітря». Це не відповідає тій воєнній ситуації, в якій ми сьогодні живемо.

Ця війна також посилила роль НАТО, яке знову стало вирішальним гравцем для територіальної безпеки Європи. Але це також тривожний дзвінок для європейців, аби вони розділили відповідальність за свою оборону.

Тепер звернімося на мить до геополітичного ландшафту.

Вчора про це говорили Президент Макрон та Канцлер Німеччини Олаф Шольц. Ми не можемо думати про європейську безпеку, не дивлячись на ширший контекст та не співпрацюючи з партнерами.

Я подорожую по всьому світу, і особливо в країнах Півдня я бачу, наскільки потужним є російський наратив, що хоче звести війну в Україні до конфлікту між Заходом і Росією, звинувачуючи нас у подвійних стандартах.

Ми повинні розвінчати цей наратив і пояснити, яким чином Росія діє як імперіалістична держава. Президент Макрон назвав це неоколоніальною державою.

Так, все так і є. Називаймо речі своїми іменами: це імперська позиція могутнього сусіда, що хоче взяти під контроль певну країну, яка належить до його політичної сфери.

У нас присутній цей фальшивий наратив. Ми повинні залучати наших партнерів до спільного захисту нашого спільного блага: Статуту ООН. Але також ми повинні визнати, що Статут ООН має бути адаптований до поточних обставин нашого сьогоднішнього світу, який зовсім не є світом 1945 року. Розподіл багатств, політичного впливу та кількості населення – зовсім інший, і ми повинні пристосуватися до цього.

Ця війна також підкреслила слабкі місця і потреби наших партнерів перед лицем їхніх соціально-економічних та екологічних викликів. І вони побоюються, що ми зосереджуємось лише на Україні та відволікаємося від наших зобов’язань в інших регіонах. Вони звинувачують нас у цьому. Ми повинні запевнити їх, що ми цього не зробимо, що ми посилимо нашу залученість та наші зобов’язання перед рештою світу.

Бо ця війна посилила виклики, з якими стикається світ у питаннях цін та ресурсів, економічного зростання, політичної та соціально-економічної сфери.

Ми маємо довести, що продовжуємо бути глобальним гравцем, не лише зосереджуючи наші політичні, економічні та військові спроможності на східному сусідстві, але й суттєвою мірою беручи до уваги решту світу, щоб протистояти глибокому невдоволенню в Африці через постколоніальні міркування [Росія нас підтримала] або антиімперіалістичним настроям в Латинській Америці [ви підтримували диктатури]. У людей є пам'ять, у людей є почуття.

Тож ми маємо більше долучатися, показуючи, що ми захищаємо універсальні цінності, не лише цінності, які є правильними, коли Україна, наш сусід, зазнає вторгнення, але і як ті цінності, що є орієнтиром для нас, для наших геополітичних дій як гаранта безпеки, а також як організації, яка захищає Статут та принципи ООН постійно, комплексно та узгоджено. Це великий виклик, який стоїть перед нами.

В короткій перспективі: швидкі постачання боєприпасів.

В середньостроковій перспективі: збільшення потужностей вашої промисловості.

І відтепер, від завтра й надовго вперед: потрібно дивитися в бік наших партнерів на Півдні, щоб вони брали участь у реагуванні світу на війну Росії в Україні.

Дякую.