Неформальна зустріч міністрів закордонних справ (у форматі «Гімніх»): заява для преси Високого представника Жозепа Борреля

Виголошений текст може відрізнятися!

Під час цієї неформальної зустрічі – вчора та сьогодні – ми обмінювалися думками щодо багатьох важливих аспектів, пов’язаних з агресією Росії проти України, нашою підтримкою України, а також нашого партнерства з Африкою.

Але дозвольте мені почати з головного – можливо, найбільш конкретного - питання, яке ми обговорювали.

Від середини липня ми спостерігаємо значне збільшення кількості перетинів кордону з боку Росії до сусідніх з нею держав [-членів ЄС]. Це стало безпековим ризиком для останніх. Крім того, ми бачимо, що багато росіян їздять до країн ЄС на відпочинок і за покупками, ніби в Україні немає ніякої війни.

Держави-члени вважають, що не можна робити вигляд, наче нічого не відбулося. Хочу нагадати, що раніше вже були ухвалені заборони на подорожі для конкретних осіб, які підтримують режим Путіна. Але ми вважаємо, що потрібно зробити більше.

Тому ми досягли політичної домовленості – це не юридичний текст, а саме політична домовленість – про необхідність вжиття заходів з цього приводу. І тому з вашого дозволу я спробую підсумувати, про що ж конкретно йдеться в зазначеній політичній домовленості:

По-перше, йдеться про повне призупинення Угоди про спрощення візового режиму між Росією та Європейським Союзом. Повне призупинення. Досі дія цієї Угоди була частково призупинена для визначеного кола осіб: чиновників, підприємців. Тепер її дія призупинена повністю.

Це означає, що кількість нових віз, що видаються державами-членами ЄС, значно зменшиться. [Процес отримання візи] буде важчим, він буде довшим. А отже, кількість нових віз суттєво зменшиться. Це загальний підхід, і цей загальний підхід завадить потенційному «візовому шопінгу» росіян – їздити туди-сюди, шукаючи кращих умов.

По-друге, існує загальне розуміння, що такий крок дозволить видавати візи на індивідуальній основі [після] ретельної оцінки кожного окремого випадку, а особливо для конкретних груп людей. Ми не хочемо відокремлювати тих росіян, які проти війни в Україні. Ми не хочемо відгородитися від російського громадянського суспільства.

По-третє, ми домовилися, що паспорти, видані російською владою на окупованих територіях України,  визнаватися не будуть.

По-четверте, під час тривалих і конструктивних дебатів були висловлені певні занепокоєння не щодо нових віз, які будуть видаватися, а щодо мільйонів віз, що вже були видані. Ми дійшли спільного розуміння щодо необхідності вирішення цього питання, і ця ситуація потребує спільного підходу.

Ось чому ми погодилися долучити [Європейську] Комісію до розгляду цієї складної ситуації та надання рекомендацій.

По-п’яте, ситуація в державах, що межують з Росією, ускладнюється, і ми погодили, що ці держави можуть вжити заходів на національному рівні, аби обмежити в’їзд до Європейського Союзу через свої кордони, відповідно до Шенгенського кодексу Європейського Союзу про кордони.

І, нарешті, [оскільки] ситуація складна, адже ми говоримо про існування потоку та про велику кількість вже виданих  віз, ми повинні продовжувати координувати впровадження цього спільного підходу.

Ми також обмінялися думками щодо війни в Україні в цілому. Ми погодилися, що маємо бути готовими до негативних наслідків російської агресії проти України, яка, на превеликий жаль, здається, не закінчиться найближчим часом.

Ми неодноразово говорили, і я хочу повторити: ця війна стосується не тільки України та Росії. Ця війна стосується безпеки та стабільності європейського континенту в цілому, і, більше того, вона має глобальний вплив на весь світ.

Ми обговорювали, наприклад, катастрофічні наслідки, які може спровокувати ця війна, якщо Росія продовжить свої ризиковані дії біля українських АЕС, особливо біля Запорізької. Ми говорили про політичну, військову, економічну та гуманітарну підтримку України. І ми наполягали на тому, щоб залишатися об’єднаними у нашій відповіді на агресію Росії та її злочинну глобальну діяльність.

Міністри [закордонних справ] були проінформовані про обговорення між міністрами оборони, і ми дійшли згоди щодо прискорення роботи над визначенням параметрів Місії ЄС з надання військової допомоги Україні з метою прийняття рішення з цього питання якнайшвидше. 

Ми також домовились про прискорення роботи щодо забезпечення стійкості (стабільності) Європейського фонду миру (ЄФМ), аби мати змогу краще реагувати на потреби української армії, що зростають. 

Крім того, ми обговорювали питання, що стосуються Африки - це інше питання, проте не настільки далеке від попереднього, оскільки війна впливає на дуже велику кількість країн Африки.  

Європа є найбільшим партнером африканського континенту з питань торгівлі, інвестицій, розвитку, а також з питань миру та безпеки. І ми повинні координувати наші ініціативи для того, щоб працювати з африканськими партнерами, тому що, як я вже зазначив, війна в Україні та той факт, що Росія використовує продовольство та енергетику як геополітичну зброю, а також російські втручання, дезінформація та діяльність груп найманців, викликає занепокоєння.

Насамкінець, у нас відбувся неформальний обід із міністрами закордонних справ України (Дмитром Кулебою), Республіки Молдова (Ніку Попеску) та Грузії (Ілією Дарчіашвілі) - країн, які ми називаємо “Асоційованим тріо”. 

Ми обговорили ситуацію на місцях; обговорили політику Східного партнерства, що залишається головним додатковим інструментом для всіх наших східних партнерів для посилення інтеграції та кооперації з Європейським Союзом.  

Дякую.

Сесія питань та відповідей

(Чеською) Щодо візового питання, чи є єдність відносно того, що ви сказали? Отже, більше не буде спрощеного візового режиму? Чи є єдність щодо більш жорстких заходів? Як ми можемо реально обмежити видачу віз російським громадянам? І що ви можете сказати про рішення на національному рівні?

Держави-члени, згідно з нашими правилами, мають широкі можливості врегулювання процесу видачі віз та прикордонного контролю. Отже, за умови дотримання ними своїх зобов’язань відповідно до Шенгенського кодексу, вони мають широкий спектр можливостей. І відповідно до різних обставин, кожна держава-член - як я вже сказав - як ми погодили, може вживати заходів на національному рівні стосовно процесу перетину кордону, але завжди, і не може бути інакше, відповідно до Шенгенського кодексу. Проте, вони мають багато можливостей, і кожна з них може реалізовувати їх.  

Щодо візового питання, забігаючи наперед, що потенційно може бути наступним кроком? Наприклад, чи може це бути припинення видачі багаторазових шенгенських віз? Який наступний крок між скасуванням спрощеного візового режиму та повною забороною видачі віз?

Щодо цього питання, я маю повторити те саме. Угода про спрощення візового режиму стосується власне спрощення. Угоду буде скасовано, тож більше не буде спрощення. Я не граю словами, але йдеться про спрощення візового режиму, метою якого є саме спрощення. Тепер його не буде. Тому буде важче отримати візи. Можливість отримання віз залишається, але у меншій кількості. Це щодо нових віз. 

Щодо прикордонного контролю, звичайно для того, щоб перетнути кордон потрібна віза. Але у певних обставинах візи може бути недостатньо. Держави-члени мають можливість контролювати перетин кордону. І це залежить від них, згідно з їх національними компетенціями та в межах Шенгенського кодексу. Отже, що станеться? Процес видачі віз стане іншим, набагато більш обмеженим. А процес перетину кордону буде, як завжди, під контролем держав-членів, які можуть вирішити вжити заходів, щоб розібратися зі складною, на їх думку, ситуацією в межах Шенгенського кодексу - ні більше, ні менше.