Генеральний секретарю, Ваші Високоповажності, Посли!

Мені дуже приємно зустрітися з вами особисто цього року, а не просто онлайн – хоча я регулярно мав нагоду зустрічатися з деякими із вас протягом останніх двох років, чи то на зустрічах у Брюсселі, чи то під час поїздок за кордон. Я бачу кілька облич, які нагадують мені про поїздки, здійснені кілька місяців тому, а в деяких випадках і трохи раніше.

Перш за все, я хотів би сказати вам, що для мене та для всієї моєї команди величезне задоволення працювати з вами щодня. Я знаю, що через вас ми також працюємо разом з вашими командами, адже ви, в певному сенсі, є очима, вухами, а також голосом Європейського Союзу в усьому світі.

І зараз, як ніколи, коли основи світу хитаються під нашими ногами, ЄС повинен намагатися діяти сильно, згуртовано та переконливо.

Можливо, тоді це здавалося трохи теоретичним, але протягом останніх двох років я говорив вам про переконання – якого, на щастя, дотримуюся не я один – стосовно суверенітету та стратегічної автономії Європейського Союзу. Справа в тому, що за останні два роки те, що здавалося теоретичною, абстрактною концепцією, насправді стало цілком реальною концепцією. Ми бачили це під час кризи COVID: вона сильно вдарила по нас, вона підкреслила деякі сильні сторони – і ми повинні пишатися ними, – але вона також вказала нам на деякі слабкі місця в ЄС і багатосторонній системі співпраці загалом.

І, звичайно, ми бачимо це дуже чітко в цій війні, у крові, яка знову проливається на європейському континенті, і це перевертає деякі точки відліку, які ми могли мати. Цю війну веде країна, яка є членом Ради Безпеки ООН, країна, яка, відтак, має бути гарантом ладу, в основі якого лежать правила. Цю війну розпочала країна, яка володіє ядерною зброєю і не соромиться нею погрожувати, якщо не явно, то принаймні приховано.

Поки я зараз стою перед вами, поки ми зустрічаємося тут, у Брюсселі, щоб спробувати домовитися про те, як реалізувати амбіції ЄС, народ України – жінки, діти та чоловіки –знаходяться під ракетними ударами. Перш ніж приєднатися до вас, я спілкувався з українським Прем’єр-міністром, який розповів мені про останні події в Києві, про те, що саме в той момент було випущено багато ракет, є багато загиблих і поранених.

І в той час, коли ця війна точиться на українській землі, енергетична ракета також була випущена по Європейському Союзу. Це спроба вдарити в серце економічної системи Європейського Союзу, і, можливо, також спроба підірвати нашу соціальну згуртованість, нашу єдність, атакувати моральний стан Європейського Союзу та його віру у власне майбутнє.

І ця війна теж, певним чином, є бомбою, закладеною під багатосторонню систему співпраці. Як ми добре знаємо – більш-менш інтуїтивно, більш-менш раціонально – без сумніву, в цей самий момент ми входимо у своєрідний геополітичний перехід до нової глави, іншої глави в історії міжнародних відносин.

Ось чому, коли кілька тижнів тому мені випала честь виступати на Генеральній Асамблеї ООН від імені Європейського Союзу, я намагався скромно – але, повірте мені, переконливо – наголосити на двох меседжах.

Перший стосувався спроб наукового демонтажу кремлівської машини пропаганди та брехні. Як ви добре знаєте, існує ворожий наратив, розроблений Кремлем, наратив, який набирає популярності в низці країн світу. Немає можливості не реагувати на це. Ми повинні долучатися, крок за кроком, щоб спробувати відновити правду, відновити наш наратив і пояснити, чому ми вирішили не тільки рішуче підтримувати Україну, але й так само рішуче засуджувати Росію в контексті цієї війни.

Другий меседж, який я намагався підкреслити, — це переконання, яким я хочу поділитися з вами — переконання в тому, що цей момент в історії міжнародних відносин, цей момент в історії Європейського Союзу не може бути моментом, коли Європейський Союз повинен відступити від співпраці з рештою світу. Навпаки. Європейський Союз – це політичний проект, орієнтований на зовнішній світ, на наших партнерів. Ми є силою – і це означає «лідерство» – в питаннях, пов’язаних з кліматом. Ми є силою миру, безпеки та розвитку. Ми є силою економічної співпраці. І я вважаю, що здійснення лідерства має бути амбіцією Європейського Союзу.

Здійснювати лідерство для мене означає намагатися підтримувати безперебійну роботу міжнародних і багатосторонніх систем співпраці. Це означає бути силою, яка будує мости, згуртовує, об’єднує. Це також означає бути відданим справі, коли ми даємо обіцянки та коли ми беремо на себе зобов’язання. Ми активно працюємо над питаннями клімату, миру та розвитку. Ми також активно займаємося питаннями охорони здоров’я, запропонувавши угоду про пандемії, яка зараз обговорюється. І ми виступаємо за мир і безпеку, разом із командами Високого представника та Служби зовнішньої дії, які працюють над тим, щоб повернути світ до ядерної угоди з Іраном, а також долучаючись разом із нашими державами-членами до справ у Сахелі і як позитивні сили в Лівії, та будучи ключовими посередниками між Вірменією та Азербайджаном, як це було лише кілька днів тому на полях нещодавніх зустрічей у Празі.

На мою думку, бути силою миру, бути відданою, доброзичливою силою не означає бути одержимим нав’язуванням певних точок зору зверху вниз. Це означає можливість розмовляти з усіма, включно з тими, хто не зовсім поділяє наші погляди на міжнародні відносини. Це означає вміти говорити з усіма відверто і, коли потрібно, твердо, але завжди – а це нелегко – з повагою і без зарозумілості.

Іноді, правильно чи неправильно, нас, Європейський Союз, сприймають як таких, що повчають людей, особливо щодо цінностей, які лежать в самому серці того, ким ми є, і щодо прав людини. Коли це трапляється, я завжди пояснюю своїм іноземним співрозмовникам, що, мабуть, тому, що в минулому столітті європейський континент був ареною найогидніших жахів, які коли-небудь чинили люди проти собі подібних, ми переконані, що несемо особливу відповідальність заохочувати ці основні права, які є основою людської гідності.

Взаємодія з усіма сторонами – це те, що ми зробили, наприклад, з нашими африканськими партнерами на початку цього року. Ми хотіли змінити парадигму відносин між Європейським Союзом та Африкою, засновуючи наше майбутнє на цьому справжньому та шанобливому партнерстві між рівними суб’єктами, а також гарантуючи, що ми можемо спрямувати більше фінансових ресурсів на розвиток Африки.

Але я вважаю, що війна в Україні змусила нас усвідомити, що в терміновому порядку ми також повинні швидше та сильніше поглибити наші зв’язки та співпрацю з сусідами.

І саме з огляду на це кілька місяців тому Європейська рада, ймовірно, викликала певний подив, ухваливши рішення про надання статусу кандидата Україні та Молдові та визнання європейської перспективи для Грузії. Мені подобається думати, що це був важливий політичний момент для Європейського Союзу в нинішньому контексті. У тому ж ключі, як ви знаєте, багато роботи було виконано під час головування Франції в Європейському Союзі для досягнення відкриття переговорів з Албанією та Північною Македонією. Ми намагалися і продовжуватимемо інтенсивно долучатися до справ у Боснії і Герцеговині в контексті внутрішньополітичного процесу реформ, який є необхідним для її статусу кандидата.

Нарешті, розмова про розширення – делікатну та чутливу тему – змушує мене поділитися з вами деякими думками та враженнями. Мені здається, що треба прискорити реформи системи розширення. Ці реформи повинні дозволити нам отримати перші переваги швидше в рамках процесу приєднання та розвіяти враження, що це питання про все або нічого: нічого під час процесу приєднання, потім усе, щойно членство буде надано. Я думаю, що це логічне очікування з боку зацікавлених країн. Ще одне логічне сподівання - спробувати мобілізувати своє населення на підтримку зв’язків з Європейським Союзом.

Нарешті, пані та панове, як ви знаєте, минуло лише кілька днів з моменту першої зустрічі Європейської політичної спільноти. Ідея, яка виникла лише кілька місяців тому, навесні, змогла зібрати в Празі 44 країни з усього європейського континенту. Ми живемо на одному континенті й маємо однакові виклики щодо стабільності, безпеки, процвітання та розвитку.

Питання енергетики, наприклад, стосуються не лише країн Європейського Союзу, а кожної окремої країни європейського континенту. Ідея полягає в тому, щоб створити політичну платформу для регулярного діалогу на рівні глав держав або урядів і сприяти взаєморозумінню та спільному підходу щодо того, як діяти з питань, які стосуються усіх нас.

Намагатися взяти на себе лідерство означає смиренно намагатися показати нашу правду та те, як ми сподіваємося прокласти шлях уперед, щоб подолати виклики, з якими стикається світ загалом. Взяти на себе лідерство також означає дуже ретельно виконувати свої обіцянки та виконувати свої зобов’язання.

Ми часто маємо можливість брати зобов’язання та обіцянки. Ми зробили це на саміті з Африканським Союзом. Ми робили це у форматі Східному партнерстві. Ми зробили це у випадку Західних Балкан. Я вважаю, що ми несемо велику відповідальність, чи то в Брюсселі, чи то на посадах, на яких ви представляєте Європейський Союз, щодо виконання та дотримання наших обіцянок. Я наголошую на цьому, тому що інакше, якщо ми даємо обіцянки, і якщо ми обіцяємо багато, не виконуючи їх, ми сіємо зневіру, фрустрацію та розчарування. Ми не маємо права на таке ставлення. Навпаки: ми хочемо викликати довіру. Ми повинні постійно прагнути до того, щоб обіцянки не заплутувалися в бюрократичній тяганині з будь-якої причини, хорошої чи поганої, або не загрузли в труднощах, притаманних процесу прийняття рішень.

Я хотів, щоб цей вступ був коротким, тому що я справді хочу вас вислухати, поговорити з вами та почути ваші запитання та коментарі, а також навчитися з вашого досвіду. Я усвідомлюю, що ви як голови делегацій і ваші команди відіграєте життєво важливу роль у цей надзвичайний момент нашої спільної історії. Ви відповідаєте за реалізацію та виконання зобов’язань Союзу на місцях. Ви відповідаєте за розгортання проектів, сприяючи економічним перетворенням, пов’язаними з Європейським Союзом, у наших країнах-партнерах. Ви несете відповідальність за забезпечення видимості дій Європейського Союзу, а також за довіру до них. Я впевнений, що ви готові робити ще більше і навіть краще, особливо в плані економічної дипломатії, на основі взаємовигідного підходу, усюди, де Європейський Союз може змінити ситуацію.

Звичайно, це впливає на наші торгові угоди. І там у нас теж є над чим працювати. Може знадобитися певний самоаналіз. Добре ініціювати, вести переговори та досягати угод, але ще краще мати можливість ратифікувати та виконувати угоди, деякі з яких обговорювалися протягом багатьох років, перш ніж їх було укладено. Тому нам потрібні відверті роздуми, щоб ми могли винести уроки на майбутнє.

Нарешті, я усвідомлюю масштаби очікувань людей від Європейського Союзу на місцях, у наших країнах-партнерах, а також те, що ми часто недооцінюємо, у Брюсселі чи всередині Союзу, привабливість Союзу для багатьох регіонів світу. Я це дуже сильно відчув у своїх контактах із країнами Латинської Америки. Я це дуже сильно відчув і в своїх контактах з країнами-членами АСЕАН. І в Африці також. Я вважаю, що ми повинні мобілізувати наявні в нас інструменти в більш горизонтальному підході. Існує можливість для кращого розподілу різноманітних ресурсів, які може запропонувати Союз. Говорячи в цілому, програми, ресурси, важелі та інструменти, які є в нашому розпорядженні в Європейському Союзі – не кажучи вже про вимір Команди Європа з нашими державами-членами – утворюють величезний набір із величезними можливостями, але їх все ще потрібно мобілізувати в горизонтальний спосіб, наскільки це можливо. Наша спокуса інколи прийняти більш вертикальні, розділені підходи може бути проблематичною для нашої зовнішньої діяльності. Я ділюся досвідом, який іноді маю під час зустрічей з главами держав чи урядів третіх країн, які очікують більш загального та комплексного підходу, а не просто вертикального.

Завершу кількома зауваженнями. Ми стикаємося зі світом, який перевертається з ніг на голову. Гібридна війна є фактом життя. Вона поєднує звичайну зброю з іншими методами дестабілізації. До них належать кібератаки та атаки з дезінформацією, як-от нещодавня вражаюча атака в Малі, якій цього разу вдалося запобігти. На мій погляд, тут важливо те, що гібридна війна зосереджується на наративі не як на додатковому чи другорядному елементі, а як на центральному. І тут грає роль ваш досвід і відповідальність як представників ЄС, які беруть участь у боротьбі та викривають ці наративи. Я розраховую на те, що кожен із вас битиме на сполох, коли натрапляє на розповіді, які вимагають дії чи реакції. Але нам також потрібна ваша порада, оскільки завдяки своїм ролям і обов’язкам ви здобули знання про те, як дії та ініціативи Європейського Союзу чи інших міжнародних гравців сприймаються чи інтерпретуються.

Останніми роками ми брали участь у подвійному переході. Це клімат, це цифрові технології. Кілька років тому ми вважали, що ці екологічні та цифрові амбіції повинні сформувати план зростання Європейського Союзу. Зараз ми бачимо, що перед нами геополітичний перехід, який є більш жорстоким, ніж усе, що ми могли собі уявити. Кілька місяців тому ми зустрілися з главами держав і урядів у Версалі, щоб вжити заходів і досягти прогресу в стратегічній автономії ЄС. Три питання були центральними в наших дискусіях.

По-перше, енергетичне питання. Очевидно, це головна тема, яка вимагатиме від нас руху швидше і, ймовірно, сміливіше.

По-друге, безпека та оборона. Тут також можна і потрібно відіграти надзвичайно важливу роль, передусім у сфері зовнішніх дій, якщо ми хочемо досягти прогресу.

По-третє, технологічні інновації. Для Європейського Союзу важливо спроектувати себе в майбутнє, намагаючись використовувати способи заохочення наших компаній до розробки технологій, які дозволять нам стати світовими лідерами завтра, дотримуючись цінностей, у які ми віримо.

Як відомо, зараз складний і неспокійний час. Але історія Європейського Союзу завжди показувала – з моменту народження цього незвичайного та унікального проекту – що, стикаючись із труднощами, у нас є сили розгорнути ресурси, щоб подолати перешкоди та опинитися в краще інтегрованій, сильнішій, надійнішій та більш оптимістичній позиції. Навіть якщо ми добре усвідомлюємо, з якими складними викликами ми стикаємося.

Бути відданими, сильними та згуртованими: ось обіцянка та мета, якої ми всі маємо прагнути досягти. Дякую.