Світ вимагає справедливого миру для України
Блог Високого представника - Цього тижня минув рік від початку російської агресії проти України. В ООН переважна більшість, а саме 141 держава-член, проголосували за справедливий мир для України. Оскільки лише 7 країн проголосували проти, це голосування ще раз показало, наскільки ізольованою є Росія. Під час брифінгу в Раді Безпеки я також наголосив на досвіді ЄС у просуванні миру не лише в Україні, а й у всьому світі. Багато країн дивляться на ЄС як на надійного партнера з успішним досвідом багатосторонньої співпраці. Водночас вони хочуть бути впевненими, що ми продовжуватимемо працювати над вирішенням усього спектру глобальних викликів.
Цього тижня Організація Об’єднаних Націй стала мозковим центром глобальної дипломатії, до роботи якого у Нью-Йорку долучилися багато міністрів закордонних справ. Головною метою було обговорити та проголосувати в Генеральній Асамблеї за резолюцію, у якій було закцентовано на тому, хто несе відповідальність за війну проти України, а також викладено принципи справедливого миру.
У середу на надзвичайній сесії Генеральної Асамблеї Україна внесла на розгляд текст резолюції, а я виступив від імені держав-членів ЄС. Я підкреслив, що війна не є виключно «європейською проблемою», і що вона вплинула на основні глобальні принципи, такі як суверенітет, територіальна цілісність та право країн жити у свободі та безпеці. Кожен був би менш захищеним у світі, де незаконне застосування сили було б якимось чином нормалізовано.
«Очевидно, що світ хоче миру, і що українці заслуговують на мир. Але не на будь-який мир, – сказав я. – Ми хочемо справедливого миру, заснованого на міжнародному праві та повазі до Статуту ООН». Підтримка України та пошук миру повинні відбуватися одночасно. Це одночасні, а не взаємовиключні речі.
Наступного дня резолюцію поставили на голосування. Це був ключовий момент для кожного члена ООН, щоб висловити свою позицію. Відверто кажучи, було багато спекуляцій, чи зможемо ми досягти такого ж рівня підтримки, як і у випадку попередніх резолюцій ГА ООН щодо України (у лютому 2022 року щодо засудження агресії та у жовтні 2022 року щодо незаконних анексій). Вони були ухвалені більшістю в 141 і 143 голоси відповідно. Чи проявилася «втома від України» та обурення через «подвійні стандарти» серед країн так званого Глобального Півдня, як стверджували деякі? Чи зможе Росія позбавити Україну підтримки своїми дезінформаційними кампаніями? У підсумку результат вийшов дивовижним: 141 держава-член проголосувала за, 7 проголосували проти, ще 32 утрималися. Росію підтримали лише Білорусь, КНДР, Еритрея, Малі, Нікарагуа та Сирія, а це досить промовистий клуб…
Результат став приголомшливим успіхом та чітким сигналом про те, що світ хоче, аби війна припинилася – і припинилася негайно. Це було голосування за справедливий мир в Україні та дотримання міжнародних принципів і проти систематичних ударів Росії. Це також був успіх для дипломатії ЄС: ми відіграли ключову роль у Нью-Йорку, але також працювали по-всьому світу, забезпечуючи ефективну координацію між державами-членами. Під час зустрічі зі ЗМІ після голосування я був радий, що до мене приєдналися багато міністрів закордонних справ держав-членів ЄС, які були присутні у Нью-Йорку: це продемонструвало колективний успіх «Команди Європа».
Наступного дня, на річницю від початку війни, відбулося спеціальне засідання Ради Безпеки, на якому знову були присутні багато міністрів. Генеральний секретар Ґутерріш відкрив засідання і, не соромлячись висловів, дав зрозуміти, що вторгнення Росії було незаконним і являло собою пряме порушення Статуту ООН. Він розповів про жахливу ціну, яку тягне за собою ця війна, перш за все для українців, але також і для всього світу через зростання цін на продовольство, енергоносії та добрива. Він нагадав про чіткий заклик до справедливого миру, проголошений резолюцією ГА ООН, яку ухвалили напередодні.
Міністр закордонних справ України Кулеба нагадав усім про російську брехню перед вторгненням, і про жахи, які Росія вчинила. Він розповів, як і чому Україна чинила опір і продовжуватиме це робити за підтримки всіх своїх партнерів. Перемога України також означала б перемогу міжнародного права, Статуту ООН і тих принципів, які в ньому закладені. Він закликав вшанувати жертв війни в Україні хвилиною мовчання. Встали всі, крім російської делегації. Вони сказали, що погодяться лише на вшанування пам’яті всіх загиблих – і лише тоді приєдналися до решти присутніх, щоб віддати свою шану.
Після цього 13 членів Ради Безпеки підтримали численні зауваження Генерального Секретаря з усіма зрозумілими нюансами. Натомість представник Росії знову виступив з критичною промовою, змішуючи необґрунтовані звинувачення з історичними фальсифікаціями. Це вкотре продемонструвало, що російське керівництво живе в паралельній реальності. Китай представив документ щодо політичного врегулювання. Насправді це не мирний план, а повторення всім відомої позиції Китаю - з деякими її тезами ми погоджуємось, однак вона ігнорує багато важливих аспектів. Безсумнівно, ми її проаналізуємо, але вже зараз зрозуміло, що ключовою проблемою є відсутність в ній різниці між агресором та жертвою, що прирівнює сторони конфлікту одну до одної.
Зі свого боку, я наголосив на двох речах: чому війна, яку Росія вирішила розв’язати, стосується нас усіх, та як ми маємо досягти миру на основі резолюції Генеральної Асамблеї ООН та мирного плану Президента Зеленського. Я також наголосив, що ЄС скеровує свої зусилля на дотримання міжнародного права у всьому світі, і що ми будемо продовжувати нашу глобальну співпрацю задля зменшення страждань і жертв, а також досягнення миру в усьому світі.
Ширший контекст
Ці три дні в Нью-Йорку підтвердили старе прислів’я про те, що ООН - це дуже хороше відображення ситуації, в якій знаходиться світ. Якщо ми подивимось за межі України, стане зрозуміло, що глобальні кризи накопичуються, але глобальна відповідь на них або відсутня, або недостатня. Бракує лідерства та єдності. Розв’язана Росією війна та напруга між Китаєм і США руйнують те, що ми часто називаємо “світовий порядок, заснований на правилах”.
Водночас більшість країн досі покладаються на пропозиції рішень від ООН. Так само як і ми, вони хочуть бачити багатосторонні дії. Багато з них бачать потенціал у сильнішій ролі ЄС. Вони віддали б перевагу як партнеру нам - партнеру, який є альтернативною Китаю, а також є більш надійним та послідовним, ніж США. Вони бачать нас тими, хто має більше поваги до міжнародних норм та багатосторонньої системи, а також є більш уважними до інтересів країн, що розвивається.
Багато хто також вважає наявну міжнародну систему застарілою, паралізованою та нерівною. Вони хочуть більшого фінансування боротьби зі змінами клімату, реформ міжнародних банків розвитку в частині кредитної свободи, списання та реструктуризації боргів, а також кращого представлення країн Африки в глобальних процесах ухвалення рішень, зокрема на рівні Групи двадцяти, Ради Безпеки ООН та навіть Бреттон-Вудських інституцій. Багато з них розраховують на допомогу ЄС у втіленні хоча б деяких речей із цього переліку. Терміновість, з якою ми реагували на пандемію чи війну в Україні, стала для багатьох прикладом того, якою вони б хотіли бачити реакцію на інші екстрені ситуації.
Ми маємо добре подумати над тим, що ще ми можемо зробити в рамках цього ширшого порядку денного. ЄС проявив гнучкість у питанні спеціальних прав запозичення (SDRs) та показав лідерство під час розгляду питань щодо втрат та збитків на Конференції ООН зі зміни клімату COP27. Але чи є просування у реформі глобальної фінансової архітектури, яка зробила б її більш рівноправною, чесною та ефективною? Ми не маємо забувати, що йдеться не тільки про солідарність, а й про наші власні інтереси та геополітичне позиціювання. Я внесу ці два питання до порядку денного наступної неформальної зустрічі міністрів розвитку ЄС у березні, для того, щоб скоординувати спільні дії.
Крім того, нам потрібно продовжувати нагадувати людям, як багато робить ЄС для підтримки ООН в усьому світі. В той час, як інші відходять від багатосторонніх форматів співпраці, ми продовжуємо інвестувати в багатосторонні рішення всюди, як фінансово, так і політично. Тому мені було приємно проінформувати у вівторок Раду Безпеки ООН про всі деталі співпраці між ЄС та ООН.
Я наголосив на наших досягненнях – ми є найбільшим колективним вкладником у бюджет ООН та найбільшим джерелом фінансування заходів із протидії змінам клімату вартістю в € 23 млрд щороку. Крім того, більш ніж 5000 наших жінок та чоловіків залучені у 21 операції з врегулювання криз на 3 континентах, які завжди працюють з ООН як з ключовим партнером. Нещодавно ми започаткували нові партнерські місії в Нігері та Вірменії.
Загалом, майже немає таких криз, у реагування на які ми не були б залученими, а також не існує такого партнера, який би підтримував роботу ООН більш системно, ніж це робимо ми. Звичайно, зважаючи на об’єми всіх потреб, що виникають, цього ніколи не буде достатньо, але це те, за що ми точно можемо отримати визнання.
Я покидаю Нью-Йорк підбадьореним тією рішучістю та підтримкою, яку світ дає Україні. Але також я переконаний, що є ширший глобальний порядок денний, в рамках якого нам потрібно бути більш проактивними та уважними до потреб і очікувань світу, сповненого криз, які тільки зростають.