Перед своїм приїздом до Праги я взяв участь у Європейському форумі Альпбах, де також познайомився з багатьма молодими людьми, наприклад, з Афганістану, Косово, Ефіопії та України. Було приємно поспілкуватися з ними та почути їхні думки, надії та очікування від ЄС. Вони були стурбовані війною проти України та її глобальними наслідками та цікавилися, як Європа може збільшити свою роль у секторі безпеки та оборони.

Як в Альпбаху, так і в Празі війна Росії проти України була головним пунктом порядку денного. Дійсно, минуло понад півроку від початку російської агресії проти України, і наразі ми перебуваємо на новому етапі: Україна відтісняє російські війська, що є важливим з військової, політичної та психологічної точки зору. Так, Росія окупувала близько 20% території України і досі жорстоко знущається над мирним населенням. Проте ініціатива на полі бою, схоже, переходить до українців. Вони успішно вдаряють по складах боєприпасів та інших цілях за лінією фронту, в тому числі в Криму, а також почали контрнаступ на півдні, особливо в районі Херсона.

Водночас вплив санкцій на російську економіку, особливо на сектор високих технологій, продовжується і в найближчі місяці буде посилюватися. Путін не міг уявити, що через півроку після початку війни Росія опиниться в такій ситуації. Можна сказати, що морально і політично Росія вже програла війну, і що Україна продемонструвала здатність протистояти і захищатися, на яку мало хто очікував.

Ситуація залишається дуже складною як для України, так і для нас в ЄС, враховуючи наслідки високих цін на енергоносії, інфляцію тощо. Ми знаємо, що попереду важка зима. Але якщо ми пройдемо її, подолавши енергетичну кризу та зберігши нашу єдність, і якщо баланс сил на полі бою продовжить змінюватися, наступної весни і Україна, і ЄС будуть у стратегічно кращому становищі.

Десятиліттями наша енергетична залежність була фактором, що стримував випрацювання більш жорсткої позиції ЄС щодо Росії та реагування на авторитарну та агресивну політику Путіна. Але якщо нам таки вдасться поступово припинити імпорт енергоносіїв з Росії, ми усунемо цю перешкоду. Одним словом, наступні шість місяців є вирішальними.

Підсумки зустрічей в Празі щодо віз та можлива навчальна місія для України

Саме на фоні цих питань розгоралися наші дискусії з міністрами оборони та закордонних справ ЄС у Празі 29-31 серпня. Це були неформальні зустрічі, тому ніяких рішень не було ухвалено. Проте ми провели важливі дебати, під час яких нам вдалося досягнути прогресу, в тому числі стосовно питань, щодо яких думки розходяться. Як я вже казав раніше: в ЄС важливо не те, як починається дискусія – часто вона починається з різних думок серед 27 держав-членів – важливо те, що дискусія завершується єдиною позицією, що нівелює відмінності, які, природно, існують.

У центрі дискусії, що відбувалися в Празі, були дві основні теми: який підхід щодо видачі віз громадянам Росії обрати та чи варто ЄС запускати місію з підготовки українських військових.

Щодо віз, нам вдалося випрацювати спільний підхід, віднайшовши баланс між необхідністю значно скоротити кількість росіян, які в’їжджають до ЄС, особливо через країни, які межують з Росією, та необхідністю цільового підходу, зберігаючи можливість подорожей для росіян, що виступають проти війни, студентів, науковців тощо. Розглядаючи цю тему, слід враховувати не лише питання видачі нових віз, а й питання про те, що робити з уже наявними візами (багато громадян Росії мають чинні багаторазові шенгенські візи).

Ми домовилися про необхідність призупинення дії угоди про спрощення візового режиму з Росією (що Росія зі свого боку зробила ще в квітні): це само по собі ускладнить отримання росіянами європейських віз. Ми також домовилися не визнавати паспорти, видані Росією в регіонах України, які вона на даний момент окупувала. Крім того, ми звернулися до Європейської комісії за інструкціями щодо того, що робити з візами, що вже були видані. Деякі країни-члени, що межують з Росією, стикаються з величезним потоком росіян, і це також є для них питанням національної безпеки. Прикордонний контроль залишається національною компетенцією держав-членів, і вони можуть вживати додаткових заходів з метою обмеження можливостей власників таких віз, дотримуючись при цьому Шенгенського кодексу про кордони.

Виходячи із зазначених рамок, робота над цим питанням продовжуватиметься протягом наступних тижнів. Для мене було дуже важливо надіслати чіткий сигнал: масовий російський туризм в Європі несумісний з веденням Росією загарбницької війни проти європейської країни. Але ми також повинні уникати повної заборони для всіх росіян. Ми повинні продовжувати інвестувати в нашу єдність, навіть коли початкові позиції розходяться. І це саме те, що ми зробили в Празі.

Другим основним пунктом на порядку денному була пропозиція щодо запуску навчальної місії для українських військових. Створення військової місії в рамках Спільної політики безпеки та оборони в Україні само по собі не є новою ідеєю, адже кілька держав-членів уже пропонували створення такої місії з фокусом на вищій військовій освіті ще до початку війни. Але, на жаль, нам не вдалося її запустити.

Відразу після вторгнення ми всі зосередилися на постачанні військової техніки в Україну та на тому, як ЄС може допомогти своїм державам-членам зробити це. Наразі результатом цих зусиль стали 2,5 мільярдів євро підтримки, що фінансується ЄС в рамках Європейського фонду миру. Ми знаємо, що наявність підтримки ЄС стимулювала передачу державами-членами військової техніки та сприяла скоординованій реакції ЄС у спосіб, що найкраще відповідав потребам України. Протягом останніх місяців обсяг військової підтримки, що фінансується ЄС, не зменшувався.

Поряд із наданням вкрай важливої військової підтримки, різні країни-члени також навчають українських військових, у тому числі використанню цієї техніки, особливо якщо йдеться про передові системи озброєння. Спираючись на ці двосторонні навчальні заходи, місія в рамках Спільної політики безпеки й оборони покращила б координацію та створила би більш стійку платформу для подальшого нарощування потенціалу українських збройних сил, дозволяючи також державам-членам, які не здійснюють навчання на національному рівні, робити свій внесок у загальні зусилля.

Ми обговорили це питання у Празі з міністром оборони України Олексієм Резніковим, який приєднався до нас через відеозв’язок. Він висловив чітке бажання просувати це питання відповідно до коротко-, середньо- та довгострокових потреб України. Я радий, що країни-члени погодилися розпочати підготовчу роботу та оцінити, разом з українцями, країнами-членами ЄС та партнерами, як така навчальна місія може працювати найкраще. Ведеться інтенсивна робота, і в нинішніх умовах час важливий. Якщо країни-члени погодяться, ми можемо розпочати цю місію найближчими тижнями. Я переконаний, що це було б важливою додатковою і конкретною формою підтримки України зі сторони ЄС.