Які висновки ми повинні зробити із заколоту Пригожина?

Перерваний заколот Пригожина послабив режим Путіна. Ми використаємо цей момент, щоб посилити підтримку України.

- Жозеп Боррель

У суботу, 24 червня, мене розбудив телефонний дзвінок про те, що ополченці Вагнера взяли під свій контроль регіональний штаб російської армії в Ростові-на-Дону і вирушили в бік Москви.

Під час відеоконференції міністрів закордонних справ "Групи семи" ми домовилися не коментувати публічно ці події, щоб не давати Володимиру Путіну та його пропагандистській машині жодного приводу для спроби звинуватити країни Заходу у цій внутрішній проблемі Росії. Тепер, коли заколот завершився, ми можемо і повинні винести уроки з того, що сталося в Росії тієї суботи.

Послаблення режиму Путіна

Перший урок полягає в тому, що загарбницька війна проти України послабила режим Володимира Путіна набагато більше, ніж вважали багато спостерігачів. З лютого 2022 року він, схоже, зберіг або навіть зміцнив свою владу, попри деякі нищівні поразки російської армії в Україні. Водночас багато спостерігачів стверджували, що російська економіка (поки що) серйозно не постраждала від війни та наших санкцій.  

Заколот Пригожина й той факт, що майже ніякі сили активно не протистояли захопленню головного у війні проти України російського штабу та подальшому походу на Москву, показали глибину розколу у російській армії та державному апараті.

Той факт, що фінансована державою група найманців відкрила вогонь по регулярній державній армії, ілюструє ступінь патології путінської Росії.

27 червня Путін вперше публічно визнав, що групу Вагнера справді значно підтримувала та фінансувала російська держава. Як я сказав на нашому останньому засіданні Ради із закордонних справ, Путін створив монстра, і тепер монстр його атакував. Той факт, що фінансована державою група найманців відкрила вогонь по регулярній державній армії, ілюструє ступінь патології путінської Росії.

Символічно, що напередодні спроби державного перевороту Пригожин кинув виклик офіційному наративу, який використовує Кремль для виправдання війни, заперечивши будь-які агресивні наміри Києва та НАТО. Натомість він звинуватив міністра оборони Шойгу в поширенні брехні з особистих амбіцій. Я сподіваюся, що все більше громадян Росії, а також людей у всьому світі почнуть ставити під сумнів маніпулятивний офіційний наратив, який Путін, Лавров та інші використовують щодо цієї війни.

Серйозна втрата авторитету

Навіть якщо ця спроба державного перевороту зрештою провалилася, Путін зазнав серйозної втрати авторитету, що матиме реальні наслідки в майбутньому. Тепер Путін і його режим можуть спробувати знову консолідувати свою владу, утискаючи військових блогерів, які насмілювалися критикувати армію, або проводячи зачистки військового, безпекового та державного апарату. Проте очевидно, що російська держава перебуває у глибокій кризі.

Ризик зростання нестабільності в Росії є ще одним серйозним наслідком заколоту Пригожина, особливо для країни, яка володіє ядерною зброєю. Ще один урок, винесений із триваючої російської загарбницької війни: путінська Росія становить найбільшу загрозу європейській та світовій безпеці, а її ядерний арсенал робить її не менш, а більш небезпечною для всього цивілізованого світу.

Перемога України відкрила б для Росії можливість почати процес змін, який є передумовою для тривалого миру.

Це ще одна причина, чому ми повинні продовжувати підтримувати українські збройні сили, щоб вибити російські війська з країни. Перемога України – це найкращий шлях до справедливого миру, заснованого на міжнародному праві, якого Україна потребує і заслуговує. Такий мир також відкрив би можливість для Росії розпочати процес змін, що є необхідною умовою для тривалого миру. Історія Росії показала, що коли зміни настають, вони можуть бути швидкими. Ми повинні бути до цього готові.

Існує також фактор Білорусі. Офіційно Лукашенко відіграв важливу роль у стримуванні заколоту Пригожина. Його режим, який відкидає переважна більшість білорусів, може втриматися виключно завдяки підтримці Росії, і будь-який виклик владі Путіна, швидше за все, призведе до падіння Лукашенка.

Пильно стежити за Білоруссю

Ми уважно стежимо за розвитком подій у Білорусі, зокрема за розміщенням у країні найманців Вагнера. Їхня можлива причетність до агресивних дій режиму Лукашенка щодо своїх сусідів обов’язково спричинила б жорстку відповідь з нашого боку.

Минулого тижня я знову зустрівся зі Світланою Тихановською та іншими демократичними лідерами і лідерами громадянського суспільства Білорусі, аби запевнити їх у нашій постійній підтримці вільної та демократичної Білорусі. Ми домовилися створити регулярну Консультативну групу, щоб забезпечити постійний діалог між ЄС та білоруською опозицією.

Врешті, міністру закордонних справ Лаврову було доручено запевнити світ, що після заколоту Росія «буде сильнішою». Однак, я думаю, що першими занепокояться близькі партнери Росії. Зокрема, Китай тепер може усвідомити, що його підтримка війни Путіна могла бути прорахунком з точки зору довгострокових інтересів. Відмова президента Казахстану підтримати Володимира Путіна під час цих подій також означає подальше послаблення впливу Росії в його оточенні.

Китай тепер може усвідомити, що його підтримка війни Путіна могла бути прорахунком з точки зору довгострокових інтересів.

Визнання того, що ПВК Вагнера насправді є організацією, контрольованою російською державою, також має далекосяжні наслідки за межами Росії та України, враховуючи численні злочини, вчинені членами цієї організації не лише в Україні, а й у всіх країнах, де вона діє, у Сирії, Лівії, Центральноафриканській Республіці, Малі чи Судані.

Поряд із потужним російським пропагандистським апаратом, який постійно поширює брехню по всьому світу, режим Путіна використовував Вагнер як привілейований інструмент для дестабілізації країн, зокрема в Африці, з дуже негативними наслідками для місцевого населення, а також для інтересів ЄС. Сам Пригожин визнав, що дії Вагнера в Африці фінансував Кремль. Однак у цих країнах Росія навряд чи зможе замінити ці псевдо «приватні» збройні формування регулярними військами. Тут ми також дуже уважно стежимо за розвитком подій в Африці та закликаємо лідерів припинити покладатися на цих беззаконних найманців.

Ми дуже уважно стежимо за розвитком подій в Африці та закликаємо лідерів припинити покладатися на цих беззаконних найманців.

Усі наслідки заколоту Пригожина оцінювати ще зарано, але вже стало зрозуміло, що вони будуть суттєвими та негативними для режиму Путіна. Ми скористаємося цим моментом, щоб посилити підтримку України. Ми маємо намір підготувати 30 000 українських солдатів до кінця року, і ми вирішили збільшити бюджет Європейського фонду миру (EPF) на 3,5 мільярда євро, щоб надати Україні більше такої необхідної зброї для захисту від Росії.