Європейське оборонне агентство: вітальне слово Високого представника Жозепа Борреля на щорічній конференції

Виголошений текст може відрізнятися!

Я вдячний всім за те, що ви тут - міністри, генерали, посли.

Це дуже важливий день, особливо для мене. В рамках мого порядку денного це один з найважливіших днів у році. Тож я радий бачити багатьох з вас особисто тут, на щорічній конференції Європейського оборонного агентства.

Європейське оборонне агентство - це дуже важлива частина інституційної структури Європейського Союзу. Однак, можливо, це не достатньо добре відомо.

Сьогодні ми маємо чудову нагоду, шановний (Генеральний директоре Європейського оборонного агентства Джирі Седіві), щоб дати людям зрозуміти, що таке Європейське оборонне агентство, що ми робимо та що маємо робити – а робити ми маємо ще більше.

Приємно бачити тут представників держав-членів, інституцій Європейського Союзу, військових та безпекових організацій, академічної спільноти, медіа, промисловості - найбільш важливих галузей - та лідерів думок. 

Ми хотіли запросити всіх вас долучитися до цих днів Європейської оборони, тому що сьогодні також день презентації щорічного звіту, який готує (Європейське) оборонне агентство.

Цей документ буде презентовано сьогодні, і він якнайкраще інформує про те, що роблять європейці та армії для власного захисту. Думаю, дуже важливо, що ці дані виносяться на оцінку громадської думки та інституцій - тому що іноді навіть інституції не знають, що ми робимо. Іноді навіть очільники держав та урядів питають про ці дані. Так, ці дані є у наших звітах. Це означає, що ми повинні докласти більше зусиль з поширення цих даних та нашої роботи загалом.

Дорогі друзі та колеги, минулого року під час цієї конференції, я взяв слово і сказав: “Ми знаходимось на етапі повернення політики сили”. З того часу світ кардинально змінився. Повернення політики сили відбулось раніше, ніж очікувалось. Воно вилилося у тіподії на наших кордонах, свідками яких ми є: повномасштабна відкрита війна.

Не війна низької інтенсивності, гібридна війна чи боротьба з тероризмом, - як у Сахелі та інших місцях - а конвенційна війна, як та, яку ми бачили у фільмах про Другу світову війну. Ми не могли навіть думати, що вона повернеться знову до наших кордонів.

Перед початком війни, коли її відлуння вже звучало навколо, у січні я приїхав на фронт - лінію зіткнення наДонбасі. Це був початок січня 2022 року, приблизно за 5 тижнів до початку війни. Пригадую, що після мого візиту я мав зустріч з Прем’єр-міністром України (Денисом Шмигалем). Вже тоді він був переконаний, що Росія нападе. Він сказав мені: “Дивись, я знаю, що коли росіяни нас атакують та вторгнуться в Україну, ви не збираєтесь підтримати нас своїми військами. Ми не очікуємо, що європейські солдати прийдуть воювати на нашому боці. Однак, ми просимо хоча би підтримувати нас військово та надавати нам зброю, необхідну для нашого самозахисту”. Це було по-справжньому вражаюче прохання від того, хто вже був переконаним у тому, що через декілька днів його співвітчизники будуть воювати, а країна зазнає бомбардувань.

Тож я намагався переконати його, що європейці будуть підтримувати їх, як ми завжди робили. Пізніше у квітні я знову приїхав в Україну та відвідав квартали на околицях Києва, побачивши там сліди жахів війни. Всі війни жахливі, але коли ти бачиш все це на власні очі, ти усвідомлюєш, наскільки страшною є ця ситуація.

Що ми бачимо сьогодні, через 10 місяців з початку російського вторгнення в Україну? Ми бачимо, що Росія систематично атакує будь-які об’єкти критичної інфраструктури. Вони не можуть завоювати територію - вони намагалися, але були зупинені та відкинуті назад. Тож зараз вони просто систематично руйнують країну, бомблячи все, що може працювати - переважно об’єкти з постачання електрики та води. 

Вони хочуть занурити мільйони людей у холод і темряву. Це систематичне бомбардування критичної інфраструктури можна вважати воєнним злочином, адже воно спрямоване на цивільне населення; людей, які не воюють проти армії. Його мета - поставити країну на коліна, зламати моральний дух та не дати вижити

За таких умов європейці мають продовжувати підтримувати Україну. Нашим пріоритетом залишається підтримка України - зброєю, боєприпасами, навчаннями українських військових, військовою та фінансовою допомогою. Я знаю, що у громадській думці в Європі є люди, які кажуть “Чим довше ми підтримуємо Україну, тим довше триватиме війна. Тож, якщо ви хочете зупинити війну, перестаньте підтримувати Україну”. Звичайно, але як вона закінчиться? Є одне важливе питання: як вона закінчиться? 

Ця війна не може закінчитися перемогою Росії, окупацієюУкраїни та її перетворенням на таку країну, як Білорусь. Тому ми маємо продовжувати підтримувати їх у прагненні захистити себе. 

Минулого тижня я відвідав нашу місію з військової допомоги, EUMAM (на підтримку України) на території Польщі та мав змогу почути розповіді українських військових, яких тренують перед їхнім поверненням на війну в Україну, з перших уст.

Вони борються за виживання своєї країни, але вони також казали, що воюють за те, що всі ми уособлюємо з позиції цінностей та безпеки. Якщо це справді так, - і я вірю, що це є так - найменше, що ми можемо зробити, це підтримати їх військовим спорядженням та навчаннями. Це те, що ми вже робимо та, думаю, будемо продовжувати робити.

Чому сьогодні робота Європейського оборонного агентства привертає більше уваги з боку громадської думки, медіа та взагалі всіх? Чому? Тому що триває війна. Тому що ми говоримо не просто з позиції теорії та чогось гіпотетичного. Ця війна проти України була жорстким пробудженням для багатьох із нас. Це точно було пробудження. 

Ми усвідомили, що наші оборонні запаси швидко виснажилися після років недофінансування. Чи можу я це сказати? Я знаю, що громадська думка надає перевагу солодкій брехні, а не гіркій правді, це точно. Однак, роками ми недофінансовували. Саме це спричинило ситуацію, коли наші запаси швидко виснажились через те, що ми надаємо їх Україні. Коли ми надаємо військову допомогу Україні, вона не йде від наших фабрик, вона йде зі складів - військових складів. Будь-хто погодиться, що ці запаси на складах швидко закінчились, оскільки були майже порожніми.

По-друге, ми усвідомили. що нам бракує критичної боєздатності. Нам бракує потенціалу, потрібного нам для захисту, захисту від загроз вищого рівня. Оборонний потенціал залежить від рівня загроз: чим вищі рівні загроз, тим сильніший оборонний потенціал потрібний.

Зараз, зважаючи на виклики та загрози. з якими ми стикаємось, ми усвідомили, що нам не вистачає кричної боєздатності. Тож, зважаючи на це, хорошою новиною є те, що європейці, Європа, держави-члени ЄС - тому що оборона залишається в компетенції держав-членів, ми не маємо армії в Брюсселі - витрачають більше на оборону. Це також те, що відображають і пояснюють наші сьогоднішні дані.

Як ми знаємо, що ми витрачаємо більше та навіть краще? Ми витрачаємо більше певною мірою, ми витрачаємо краще. Звідки ми знаємо?

Ми знаємо завдяки цьому звіту. Ми знаємо завдяки роботі [Європейського оборонного] агентства, [яке] щороку збирає всі наявні дані про те, скільки і як європейці витрачають свої кошти на забезпечення оборони.

Сьогодні в цьому випуску Звіту щодо європейськоїоборони – [усі] ви отримаєте примірник – представлені деякі факти та цифри, які, я гадаю, європейці мусять знати. Європейська громадська думка має знати – добре це чи погано, аби підживлювати політичні дебати, проте політичні дебати, засновані на фактах, а не на спекуляціях. Оцінімо, що відбувається, подивімося, де ми перебуваємо, і обговорімо, куди ми хочемо чи не хочемо рухатися.

Я вважаю, що перша цифра, яку я маю вам представити, це те, скільки європейці витрачають на свою оборону.

Згідно з цими даними, минулого року витрати на оборону в Європі досягли 214 мільярдів євро, що на 6% більше, ніж попереднього року. Сподіваюся, кожен може поглянути на графік. Ви побачите, що від 2014 року ми почали більше витрачати на оборону. І наразі ми значно перевищили показник 2008 року.

Але зрозуміло, що ця сума – цей зв’язок між нашими витратами на оборону протягом часу – має, по-перше, розглядатися в індивідуальних цінах і, [по-друге], її слід правильно розуміти. Адже якщо ви поглянете, скільки це означає в перерахунку на валовий внутрішній продукт (ВВП), то все відносно. У перерахунку на ВВП у середньому ця цифра становить 1,5%, а не 2%. Ми на рівні 1,5%.

І це не однаково розподілене між державами-членами ЄС. Деякі держави-члени збільшили свої витрати на оборону на 20%, а в деяких випадках на 40% [42%]. Деякі держави-члени збільшили свої [видатки на оборону] на 40%. Інші - на 20%. В середньому ж - 6%. Але це в середньому збільшення на 6%, тож це означає, що так, ми збільшуємо наші оборонні можливості, виміряні як фінансові витрати.

Військові дуже добре знають, що гроші не точно [дають] гарну картину. Треба розуміти, на що йдуть ці гроші. Якщо підвищити пенсії військовим у відставці, то, безумовно, це зараховується як військові витрати, але, наприклад, не дуже нарощує військовий потенціал.

Отож, на що ми витрачаємо? І головне: чи витрачаємо ми більше на обороноздатність, на інвестиції? Так, ми витрачаємо на інвестиції більше, набагато більше.

Загальні витрати на оборонні [інвестиції] досягли 52 мільярдів євро, що становить 24% загальних [оборонних] витрат. Отже, кожне четверте євро йде на нові можливості. І це дуже швидко зростає.

Третій рік поспіль ми разом досягли та перевищили [узгоджений] контрольний показник у 20%. Це важливо знати. Ми хотіли витратити 20% на наші можливості і ми перевищили це.

19 держав-членів досягли контрольного рівня 20% витрат на потенціал. Це найвищий показник відтоді, як Європейське оборонне агентство почало збирати дані, і на 5 держав-членів більше, ніж минулого року [у 2020 році]. Отже, ситуація покращується: ми не тільки витрачаємо більше, але ми витрачаємо краще, більше вкладаючи в можливості - нові можливості, - в інвестиції, які створюють попит для оборонної промисловості. І більше держав-членів перевищують контрольний показник у 20%.

Погляньмо, скільки ми витрачаємо на дослідження та технології, що також є ще однією важливою річчю.

Новини хороші, адже ми бачимо рекордні [витрати] на [оборонні] дослідження та технології, які надзвичайно швидко зросли до 3,6 мільярда євро – на 40% [41%] більше, ніж минулого року, втричі більше, ніж у 2016 році.

Наші [витрати на] оборонні дослідження та [технології] пройшли через вкрай низькі рівні. Подивіться, наскільки вони зменшилися [від] початку фінансової кризи [2008] до 2014 року. Це було справді дуже погано. Нині ми прокидаємось, і останніми роками, три роки поспіль, [видатки на оборонні дослідження та технології] зростають – і це добре.

Єдине, що не дуже добре, це оборонна співпраця – скільки ми витрачаємо разом. У цьому картина менш гарна, оскільки те, що ми можемо [назвати] «спільними закупівлями», - держави-члени об’єднуються для збільшення своїх можливостей - склало майже 8 мільярдів євро. Це лише 18% від загальної суми [витрат на] закупівлю обладнання, тоді як ми маємо контрольний показник у 35%. Ми прагнемо бути на 35%, однак ми все ще на 18%. Краще ніж минулого року? Так, краще, але все одно не добре. 35% - це вкрай скромна ціль, дуже скромний орієнтир, але ми далекі від його досягнення.

Отож, що кажуть нам ці цифри? Яким є «резюме» [висновок/підсумок] усього цього? Ми вдосконалюємося, проте недостатньо, особливо щодо співпраці.

Тож що ми маємо робити?

По-перше, нам потрібно задовольнити короткострокові потреби шляхом спільного інвестування та закупівель. Купуймо більше разом. Купуймо більше і купуймо більше разом.

За 10 місяців після війни підтримка України показала, що наші запаси були крихкими та недостатніми, а наші ланцюжки поставок [були] недостатньо хорошими.

У травні ми спільно з [Європейською] Комісією представили аналіз прогалин інвестицій у оборону. Ми створили Робочу групу зі спільних закупівель – разом із Єврокомісією та [Європейською] службою зовнішньої дії (EEAS) – яка працювала з державами-членами, аби об’єднати їхні потреби, визначити реалістичні можливості для спільних закупівель як боєприпасів, так і обладнання.

Наразі ми перебуваємо на новому етапі. Разом із моїм колегою-комісаром і хорошим другом, Тьєррі Бретоном, відповідальним за розвиток оборонної промисловості, ми звернулися до багатьох із вас, представників оборонної промисловості, з проханням до відповідних компаній надати інформацію про їхні виробничі потужності. Ми робили те саме з вакцинами декілька місяців тому. Тепер ми запитуємо про промислову потужність нашого оборонного сектору, про те, скільки [ви] можете виробляти.

Адже ми знаємо, що маємо вам допомогти. Ми повинні допомогти оборонній промисловості наростити, збільшити ваші виробничі потужності. І, фактично, Єврокомісія, яка має кошти, запропонувала новий інструмент [ЄС] для сприяння та стимулювання спільних закупівель [Зміцнення європейської оборонної промисловості шляхом закону щодо спільних закупівель, EDIRPA]. 500 мільйонів євро [на 2022-2024 роки]: ви скажете мені, що це небагато. Що ж, це відправна точка. 500 мільйонів євро, аби заохотити європейські армії разом вийти на ринок і зробити спільний запит, спільний попит, аби галузь могла задовольнити більший попит і більш єдиний попит.

Я гадаю, що є дуже конкретні наміри деяких держав-членів брати участь у цих спільних закупівлях, але ці наміри мають бути швидко перетворені в замовлення на придбання. Краще швидше, ніж пізніше.

Я хочу сказати всім, що Європейське оборонне агентство готове підтримати ці закупівлі та виступити в якості контрактного агента, якщо держави-члени вимагатимуть цього. Ми маємо правову базу і необхідний для цього досвід.

Тож давайте швидше поповнювати запаси.

Поза Україною та поза нагальними потребами - ми мусимо зазирати вперед і дивитися в очі майбутнім загрозам.

Ми вже неодноразово говорили про це, і я хочу повторити: Європа має взяти на себе більше відповідальності за власну безпеку. Так, безумовно, в межах НАТО – альтернативи НАТО для територіальної оборони Європи немає. Але європейці повинні взяти на себе більше відповідальності за власну безпеку.

Перше, що варто зробити, це посилити співпрацю між собою, намагаючись разом розбудувати потрібний нам оборонний потенціал.

Для цього у нас є інший інструмент, який розробляє [Європейське оборонне] агентство: Координований щорічний огляд оборони (CARD), про який варто знати усім. Координований щорічний огляд оборони показує, що оборонна співпраця залишається радше винятком, ніж правилом.  

Коли менше 20% усіх інвестицій в оборонні програми здійснюються у співпраці, ми маємо сказати: це поганий спосіб витрачати європейські гроші. Ми маємо збільшити наші видатки, і це збільшення має відбуватися у співпраці.

Держави-члени мають розробляти національні плани з врахуванням бачення Європейського Союзу, і вони повинні систематично планувати та розвивати можливості у співпраці. Це буде добре як для галузі, так і для платників податків.

Інструмент CARD може дуже допомогти. Це не лише мапа поточного оборонного ландшафту Європейського Союзу - вона [також] визначає, де є можливості для співпраці. І ми визначили понад 100 можливостей співпраці для підвищення європейського оборонного потенціалу, що охоплюють усі сфери.

І саме тому ми маємо Постійне структурне співробітництво (PESCO) і Європейський оборонний фонд (EDF), які є іншими ключовими ініціативами ЄС для сприяння співпраці. З бюджету Європейського Союзу – а я хочу [нагадати], що я не лише Високий представник із закордонних справ і політики безпеки, а й віце-президент Комісії – Комісія виділила 1,2 мільярда євро на першу хвилю 61 проекту у рамках Європейського оборонного фонду, яким керує комісар [з питань внутрішнього ринку Тьєррі] Бретон у тісній співпраці з Європейським оборонним агентством. 1,2 мільярда євро на першу хвилю 61 проекту, які будуть підтримуватися Європейським фондом оборони. Усі вони присвячені спільним проектам.

Серед них наступне покоління винищувачів, бронетехніки та кораблів, а також критично важливі захисні технології у сферах космосу, кібернетики, мілітарного сховища чи штучного інтелекту.

Дорогі друзі, ви чули, як я порівнював європейські армії з японськими мініатюрними деревами. У нас 27 європейських армій. У нас немає європейської армії, у нас 27 європейських армій. Після Холодної війни ми скоротили наші сили до малих армій без будь-якої координації.

Ми скоротили витрати без будь-якої координації між нами. Ми хотіли отримати дивіденди від миру, і ми отримали їх за рахунок нижчої вартості енергії – що вже завершилася – і ми отримали їх за рахунок менших витрат на оборону – що завершилися.

Ми отримали дивіденди від миру, і це було добре, але тепер ми маємо визнати зовсім іншу ситуацію. І щоб її визнати, ми не повинні повторювати ті самі помилки минулого.

Ми наразі змінюємося. Ви бачите, наскільки ми скоротили оборонні витрати до цього граничного рівня? Потім ми їх збільшували, і повинні продовжувати їх збільшувати, тому що спочатку ми повинні відновити минуле, ми повинні заповнити велику прогалину. У математичних термінах, інтеграл витрат через час. Ми повинні закрити цю прогалину, виправити помилки минулого, а потім ми повинні виграти майбутнє.

Якщо ми будемо йти за червоною лінією, ми лише виправимо помилки минулого. Ми повинні йти іншою [крутішою] лінією. Ми маємо виправити минуле і перемогти в майбутньому. Ми повинні компенсувати роки недовитрат, і ми повинні бути в змозі перейти від виправлення помилок минулого до майбутніх перемог.

З цією метою я збираюся назвати цифру, яку я хотів би включити в наші оборонні дебати. Загальні витрати, які країни-члени оголосили, зростуть на 70 мільярдів євро до 2025 року. Кожного разу, коли ви називаєте цифру витрат, ви повинні вказувати термін. Не важливо скільки – ну, це важливо, але важливо скільки і коли. 70 [мільярдів] євро за 10 років – це інша річ, ніж 70 [мільярдів] євро за 3 роки. Що ж, давайте представимо графік: ще 70 мільярдів євро за три роки – це зобов’язання держав-членів збільшити свій потенціал.

Перетворити гроші [на] військовий потенціал не так просто: люди воюють не за допомогою банкнот, люди воюють з військовим потенціалом, створеним промисловістю за допомогою сучасніших і кращих технологій. Крім фінансової підтримки та військового потенціалу, промисловості та нашому військовому персоналу належить виконати багато роботи – сказати, що нам потрібно, виробити це, а також привести це в дію.

Це буде виклик: витратити за три роки на 70 мільярдів євро більше, щоб забезпечити перемоги в майбутньому;витратити ці гроші скоординовано буде справжнім викликом.

Якщо наші національні рішення зосереджуватимутьсялише на поточних потребах і покладатимуться на готові надбання, тоді це знову ж таки буде фрагментований ландшафт можливостей Європейського Союзу. Ми це чітко бачимо: ми маємо фрагментований ландшафт можливостей. Я не хочу демонструвати ще раз цю цифру, де ви бачите кількість танків у порівнянні з кількістю танків, які мають Сполучені Штати. Цю цифру усі бачили неодноразово. За часів мого попередника її вже продемонстрували всім.

Чи покращили ми цей фрагментований ландшафт можливостей? Нам потрібно знайти правильний баланс між виправленням помилок минулого, реагуванням на теперішні потреби та підготовкою до майбутнього. Це те, що ми повинні зробити.

Я дуже радий мати можливість представити цей документ – цей важливий документ –, представити ці дебати, які хотів би, щоб європейське суспільство сприйняло як одне з визначальних рішень щодо свого майбутнього. Я хочу просигналізувати про досить просту річ: ми стикаємося з реальними загрозами, подобається це нам чи ні.

Ми хотіли б не стикатися з ними, але вони є. Ми їх не жадаємо, але вони існують. Подобається нам це чи ні, але ми стикаємося з загрозами, реальними загрозами, [які] поруч і, ймовірно, погіршаться.

Я не хочу бути пророчою Кассандрою, яка повідомляє погані новини, але це реальність.

Для оборонного співробітництва є все: ідеї, гроші, рамки Європейського Союзу та саме Європейське оборонне агентство як головний форум для оборонного співробітництва.

Я вважаю, що у нас є унікальна можливість кардинально змінити те, як ми інвестуємо в оборону, і ви є учасниками цього кроку: військові, інститути, промисловість, особи, які приймають політичні рішення, [і] ЗМІ.

Для мене вибір очевидний: ми повинні більше співпрацювати. Європейські армії повинні більше співпрацювати між собою.

Ми повинні продовжувати підтримувати Україну. Нам потрібно продовжувати задовольняти поточні потреби та почати готуватися до майбутнього.

Щиро дякую за участь у цьому важливому завданні та щиро дякую за увагу.