Промова Високої представниці/Віцепрезидентки Каї Каллас перед Європейським Парламентом під час спільних дебатів щодо гібридних атак Росії проти країн-членів: посилення скоординованої відповіді ЄС та захист європейської безпеки й демократії

Пане [Віце]президенте,

Шановні депутати,

Дозвольте розпочати з подяки спікерці Расі Юкнявічене за її своєчасну доповідь щодо гібридної війни Росії в Європі. У ній добре відображено ситуацію, із якою ми зіштовхнулися, і, щонайважливіше, необхідність негайних дій.

Відтоді, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, кількість гібридних атак проти Європи постійно зростає.

Протягом останніх 48 годин ми спостерігали відкриті прояви небезпечної зухвалості Росії:

• Російський військовий корабель запустив сигнальні ракети в бік данського гвинтокрила;
• Винищувачі НАТО були змушені збити безпілотник над Литвою;
• Росія завдала удару по пасажирському поїзду поблизу кордону з Україною;
• Польща дістала безпілотник зі своїх вод.

Ми повинні чітко усвідомлювати: це не випадковості. Це сплановані спроби Росії послабити нашу рішучість, перевірити нашу єдність та використати страх ескалації.

Європа не скорочуватиме свою підтримку Україні. В умовах ескалації з боку Росії ми залишаємося непохитними у підтримці України та посиленні тиску на Росію.

Росія пристосовує свої дії залежно від країн, на які націлені її атаки. У деяких з них, наприклад, вона спотворює інформаційний простір, використовує суспільні протиріччя та втручається у вибори; в інших – атаки мають фізичний характер та спрямовані проти військових об'єктів, громадського транспорту та критичної інфраструктури.

З огляду на це, наша обʼєднана розвідка повинна охоплювати весь гібридний інструментарій Росії. Саме тому, як було підкреслено у звіті, обмін розвідданими є вкрай важливим. Я можу лише закликати країни-члени докладати більше зусиль та якомога ефективніше використовувати наш Розвідувально-ситуаційний центр (IntCen) із цією метою.

Попри міжнародні зусилля, спрямовані на припинення війни, Путін обирає посилення своєї загарбницької війни проти України та ворожих дій проти Європи.

І дещо є очевидним: Путін не зупиниться, допоки його не зупинять. Тож, якщо Росія прагне йти на більший ризик, Європа повинна підвищити його ціну.

Пʼять прикладів того, як ми це робимо.

По-перше, ми продовжуємо публічно викривати російські атаки. Росія завжди використовувала неоднозначність як зброю. Якщо ми визначаємо винуватців цих атак, Росія не може їх приховувати. Наші громадяни тоді також можуть розпізнавати закономірності та розуміти стратегію Росії.

З огляду на це, важливе значення мали розслідування, ідентифікація винних та чітка публічна комунікація, які здійснила Німеччина після атаки в Лейпцигу. У липні ми разом викрили ФСБ у здійсненні кібератак у Європі. Ми повинні виконувати цю роботу систематично.

По-друге, що також було вказано у звіті, ми запроваджуємо санкції проти зловмисників. Зовсім нещодавно ми ввели санкції проти 9 фізичних та 4 юридичних осіб.

По-третє, ми відрізаємо Росію від джерел фінансування.

Санкції ЄС вже позбавили економіку Росії одного трильйона євро. Наразі ми завершуємо роботу над найбільшим санкційними списком з усіх, що були ухвалені.

Ми також послідовно обмежуємо «тіньовий флот». Військово-морські операції ЄС відіграють провідну роль у проведенні оглядів підозрілих суден.

Завдяки глобальній дипломатичній роботі делегацій ЄС у всьому світі все менше країн дозволяють цим суднам ходити під своїми прапорами. Сотні кораблів були позбавлені прапора завдяки нашим зусиллям.

[По-четверте], ми вже:

• Скоротили дипломатичну присутність Росії в ЄС;
• Встановили нові вимоги для подорожей в межах Шенгенської зони;
• Обмежили чисельність російської місії при Євросоюзі до 40 осіб.

Країни-члени також здійснюють ці кроки: зовсім нещодавно Угорщина видворила 10 російських дипломатів.

Однак існує потенціал для більших дій.

• Ми можемо додатково посилити контроль за пересуванням російських дипломатів в межах Шенгенської зони;
• Ми можемо припинити видачу віз колишнім російським військовим;
• Ми маємо переглянути порядок надання туристичних віз громадянам Росії.

Ми маємо зменшити кількість осіб, які реалізовують атаки на європейській території.

По-пʼяте, ми захищаємо наш інформаційний простір. Це означає:

• Швидше виявлення зовнішніх інформаційних маніпуляцій та втручань (FIMI), зокрема здійснених за використання ШІ-інструментів.
• Навчання співробітників наших делегацій;
• Мапування російських шахрайських мереж для вербування та надання партнерам допомоги у їхній ліквідації;
• Посилення впливу наших контрзаходів, що включають санкції, залучення правоохоронних органів та обмеження діяльності.

Шановні депутати,

Європа стала значно сильнішою, ніж була. Наші суспільства краще підготовлені – вони більш обізнані, пильні та стійкі. А наше стратегічне партнерство з НАТО тепер означає щоденну спільну роботу.

Проте загроза російських гібридних атак по всій Європі лише зростає.

Путін – хрестоматійний приклад агресора й залякувача. Гібридні атаки Москви мають на меті залякати нас, паралізувати наші суспільства та змусити вагатися перед діями. Саме цього прагне Путін. Ми не повинні дозволяти страху диктувати наш вибір. Масштабу цих атак ми маємо протиставити конкретні дії та впевнену відповідь. Цього вимагає безпека Європи, і саме цього очікують наші громадяни.

Дякую.

Завершальне слово

Дякую за ці змістовні дебати.

Я хочу наголосити: останніми роками ЄС значно посилив заходи реагування.

Погляньмо лише на шлях, який ми пройшли, включно із запровадженням нових санкційних режимів проти гібридних загроз від 2024 року. Вони спрямовані проти тих, хто підриває наші демократії; тих, хто здійснює диверсії чи погрожує критичній інфраструктурі та суспільним службам; тих, хто проводить іноземні інформаційні маніпуляції та втручання (FIMI) й веде шкідливу кібердіяльність, а також проти тих, хто інструменталізує міграцію, оскільки в наш час на зброю перетворюють буквально все.

Ми також створюємо міжнародну коаліцію для захисту підводної інфраструктури, адже бачимо, що ймовірність таких загроз і диверсійних актів зростає.

Запитання, яке ми маємо поставити собі: чи діємо ми з необхідною швидкістю та масштабом? Багато хто з вас наголошував на цьому. Ми робимо правильні речі. Але ми робимо їх недостатньо швидко і недостатньо швидко усвідомлюємо виклики.

Що ми повинні робити і що ми вже робимо:

• Продовжувати зміцнювати стійкість Європи за допомогою захисту критичної інфраструктури;
• Убезпечувати наші демократичні процеси;
• Посилювати кібероборону.

Ми повинні будувати нашу стійкість за всіма напрямами, які зазнають атак.

І, звісно, ми також маємо нарощувати спроможності з виявлення та протидії іноземним інформаційним маніпуляціям та втручанням (FIMI), оскільки це також битва наративів. Ми повинні діяти більш наполегливо. Зокрема у контексті FIMI ми збільшуємо швидкість, масштаби та результативність нашої відповіді.

Ми також маємо усвідомити: гібридні атаки не можуть залишатися в «сірій зоні» безкарними. Саме тому критично важливо поєднувати стійкість із чіткою визначеністю загроз, санкціями та діями проти ворожих мереж, які діють на нашій території. І, безперечно, усе це – у тісній взаємодії з країнами-членами, з НАТО та партнерами-однодумцями, зокрема з тими державами, які найбільше наражаються на небезпеку.

Ми маємо продовжувати підтримувати наших сусідів, коли вони звертаються до нас із таким проханням. Те, що ми бачили торік у Молдові, доводить: російському втручанню у вибори можна дати відсіч. Те саме стосується й Вірменії.

Ми повинні постійно доносити до нашого населення переваги членства в ЄС, а також те, що саме виграють самі громадяни. Адже дуже часто ми говоримо про розширення лише в контексті того, що отримують ці країни після вступу. Проте наша сторона також здобуває суттєві переваги.

І нарешті, я хочу звернутися до тих, хто говорив про мир. Дозвольте висловитися абсолютно чітко: ніхто не прагне миру більше, ніж українці, і вони погоджувалися на численні режими припинення вогню протягом дуже і дуже тривалого часу.

Але ми маємо дивитися на речі тверезо. Росія не погоджується на ці кроки. Навпаки: вона йде на ескалацію, завдаючи ударів по цивільному населенню в Україні, а також атакуючи наші власні території. Тож ми маємо розсудливо оцінювати ситуацію.

І я категорично не згодна з тими, хто стверджує: «Чому б просто не поступитися територіями, і тоді настане мир?». Річ ніколи не буває в територіях. Річ завжди в людях, які страждають, зокрема й на цих територіях. Якщо агресія приносить вигоду, ми неминуче побачимо її повторення у ще більших масштабах.

Дякую.