Заява Комісарки Лябіб напередодні Міжнародного дня захисту освіти від нападів

Уявіть шкільний клас. Що ви бачите?

Шкільну дошку. Підбадьорливу усмішку вчителя. Перші яскраві життєві емоції: радість пізнання, відчуття успіху. Першу дружбу та перші мрії про майбутнє.

Якщо ви, як і я, уявляєте клас саме таким, то нам із вами пощастило. Адже для мільйонів дітей у всьому світі класна кімната більше не означає безпеку. Вона означає страх. Вона означає невизначеність. А часом цієї кімнати вже просто немає.

За даними Глобальної коаліції із захисту освіти від нападів (GCPEA), у 2024–2025 роках у 28 країнах, охоплених конфліктами, було зафіксовано понад 8 500 атак на заклади освіти, педагогів та учнів. Школи зазнавали обстрілів, захоплювалися та перетворювалися на казарми. Щонайменше 10 600 учнів та вчителів постраждали. Кількість нападів зросла більш ніж на 40% порівняно з попередніми двома роками.

Атаки на сферу освіти − це лише частина насильства, з яким стикаються діти в зонах конфліктів. Лише минулого року було підтверджено близько 38 000 грубих порушень прав щодо понад 24 000 дітей. Ці діти мали б сидіти за партами, а не потрапляти до сумної статистики звітів.

Коли руйнується школа, ми втрачаємо значно більше, ніж просто стіни та класи. Ми руйнуємо простір, де народжуються мрії, де будується майбутнє, де діти мають змогу уявити інший світ. Освіта ніколи не повинна ставати жертвою війни. Жодна дитина не має платити ціну за конфлікт, який вона не починала.

Надто часто розбомблені школи списують на «супутні втрати». Проте школи та цивільне населення захищені нормами міжнародного права. Натомість до міжнародного права дедалі частіше ставляться як до переліку необов'язкових опцій на вибір. Цьому має бути покладено край.

Усі сторони збройних конфліктів повинні припинити атаки на заклади освіти, припинити використовувати їх у військових цілях і надати фахівцям сфери захисту безпечний доступ до дітей. Кожне порушення має бути задокументоване, розслідуване, а винні − притягнуті до відповідальності, зокрема через механізми під проводом ООН. Без правосуддя ми даємо світові жахливий урок: нібито дитячу освіту можна безкарно знищувати.

Захист освіти − це не другорядна гуманітарна ініціатива. В умовах гуманітарної кризи освіта сама по собі є базовою потребою. Вона дає дітям простір, де вони можуть зустрітися з друзями, поїсти, поговорити з дорослим, якому довіряють, і бодай на кілька годин просто побути дітьми. Саме тому Європейський Союз підтримує освіту як невіддільну частину реагування на надзвичайні гуманітарні ситуації − нарівні із забезпеченням їжею, прихистком, медичною допомогою та захистом. Ми підтримуємо тих, хто докладає зусиль, щоб класи залишалися відкритими. Ми вимагаємо захисту шкіл і наполягаємо на справедливості, коли вони зазнають нападів.

Ми не можемо чекати, поки затихне зброя. Кожна відкрита школа рятує майбутнє дитини.